МІРАВОЙ ЗАГОВОР. Дєйствіє п’яте…

Білий дом. Сама главна зала… В бокалах розлито шампанське (хоча насправді – просекко, змішане з пивом “Оболонь”, бо треба економить) і лежать красіво розкладені суші з дікого ріса з водорослями і свіжим сіном. На центральному столі стоїть здоровенна миска свинячого холодцю, на якій зверху червоним хріном написано “Велкам, Брат!”… Мажордом-церемонімейстер (чи як там його вхуя) одягнутий в модернізірований костюм діда мороза громко хуярить патерицею по паркету і об’являє: “Презідєнт Російской імпєрії господін Хуйло з супругою Хуйловиною і мальчик Діма, наслєднік, тоже хуйло, ну ще мале…”

Обама – мажордому: Перестань!
Мажордом (рже): ладно-ладно, ізвіняюсь: просто Путін, і тихо добавляє про сібя: “просто хуйло”…

До зали входять Путін, Аліна і Діма Медвєдєв… У Діми перемотана грязними бинтами голова, зато в руках новий Плейстейшен в красівій коробці, ше не розпичатиний, ну видно, що йому тут уже наравиться…

Обама (вказуючи рукою на Діму): шо ето с нім?
Путін: та нічого, не обращайте вніманія, просто падає часто. Якісь проблєми з координацією двіженій…
Обама (неожиданно демонстріруя глубокі познанія русской історії): це ж шось похоже було і у царєвіча Алєксєя?
Путін (здивовано): ну шось тіпа таво…

Сторони приступають до обмєна подарками…

Путін дарує Обамі матрьошку со словами: “Ручная работа. Ізготовлєна ше во врємєна Стіпана Разіна кудєсніком Ємельяном Пугачовим і його сестрою Аллою, совмєсно з братьями Карамазовими. Для сібя держав, ну для друга нічого не жалко”… Обама незамітно перевертає матрьошку догори дрига і читає на дні: “Made in China”, потом одкриває матрьошку і достає оттуда портативну чугунну відєокамеру і пару “жучків” для прослушки. Все це він викидає в мусорку, а матрьошку засовує в спеціальний унічтожитель матрьошек, який стоїть на полу в кутку…

Путін торжественно вручає госпожі Меркель квитанцію на годову підписку газєти “Красная звізда”… Квитанція наскрізь пропитана ядом сумасшедшої скалапєндри… Меркель брізгліво бере квитанцію в руки, на яких вдягнуті спеціальні антискалапєндрові перчатки з шагрєньовой кожи…

Обама дарить Путіну бронзову статуетку, шо представляє собою сюжет як Майк Тайсон одкушує ухо Холіфілду… В куску одкушеного уха, що валяється, по сюжету, на полу, вмонтірована ігла, обмазана ядом дохлої літучої миші…

Путін передає статуетку Валуєву, що стоїть поряд, одягнутий в костюм “мальчіша кібальчіша”. Внізапно під Валуєвим провалюється паркет і він падає у якусь пропасть… Всі в ужасі…

Путін: та, хуйня, не обращайте вніманія. У нього всігда були проблєми з гравітацією. Лишній вєс і одишка, плюс діабет в скритих формах. Вилізе, якось, куда він нахуй дінеться… Всі успакаюються…

Госпожа Обама дарить Аліні красіво оддєлану з берести карту штату “Вайомінг”. Збоку на рамі карти знаходиться спеціальна кнопка. Якщо її нажать, то лампочками загораються всі місця штату, до розміщени заведєнія пітанія “Макдоналдьс”.

Аліна дарить госпожі Обамі кульок з під дубліката шапки Мономаха со словами: це святая вешч, вона освящена преподобною Хакамадою в храмі імені Льва Яшина…

Госпожа Обама: спасіба, всігда о такой мєчтала… (викидає кульок к ібеням у вікно)

Госпожа Меркель не дарить Путіну нічого… Путін дивиться на неї з вопросом.
Меркель (указуючи рукою на Діму): я йому зовсім недавно подарила новий велісопед…

Путін до Мєдведєва (який сидить в уголку, і грає в якусь ігру, де Годзілла сражається з Ілльою Муромцем): Ей, наслєднік, де велісопед? Чого я його не бачив?
Діма: в мене його забрали дорослі рібята во дворє (явно видно, шо Діма писдить)…
Путін: Хто саме забрав? Навальний?
Діма: нє, Новодворська!
Путін: не писди, вона вмерла
Діма (красніє) - він давно не дивився новості…
Ладно, я новий пришлю, - каже Меркель, шоб розрядить неприятну обстановку. Всі успокаюються…

Вольдемар, - нам надо сірйозно пагаваріть, - каже Обама
Я гатов – каже Путін.

Окей, але сначала сходи в душ, бо коло тебе стоять невозможно, - каже Обама…

Путін іде коридорами Білого дома в поісках душа. Але раптом замічає на дверях об’явлєніє, написане красним і зеленим маркером…

“Даю урокі боєвого владєнія опахалом. С елєментамі дзю-до. Безплатно. Мастер Ло Хуй...”

Путін останавлюєцця, приоткриває двері і заінтересовано просовує голову… Ззаді за ним стоїть якась фігура у чорному одіялі… Цей персонаж називається Неотвратіма Сутьба…

Конєц п’ятого дєйствія…

МІРАВОЙ ЗАГОВОР. Дєйствіє четверте.
Високо в небі летить самольот. Це – борт номер Один Рассістської Федерації, лічний самольот Путіна. Годину тому самольот злетів з сікрєтного подмосковного аеродрома Домойобово-13 і взяв курс на Вашінгтон. На самольоті синіми великими буквами написано ХУ… Просто раніше він літав на Хургаду, і його не встигли перекрасить… За штурвалом самольота двуглавий арьол в чині гєнєрал-лєйтєнанта… Це – племінник Путіна, преданний йому до кончіков когтєй… Стюардесою на борту работає Ніколай Валуєв в короткій юбці… Він намагається приготовить завтрак, але вся посуда лопається в його страшних, корявих і сильних руках… Через це він злий і потний…
Также самольот сопровождають два боєвих стєрха в полной екіпіровкє. Пролітая над Україною, стєрхи, по предварітєльному сговору рішають дезертіровать со служби, бо їм не плачено ні копійки з января місяця… Кроме того, стєрхи – прєдставітєлі ЛГБТ. В общим, це бойові стєрхи-підараси, якщо називать вещі своїми іменами. За це вони в Росії преслєдуються по всєй строгості закона і долбоібізма… Стєрхи пікірують вниз і садяться на землю в районі Пирятина. Там у мєсних лелек вони купляють скромне ну опрятне гніздо за чотиріста піісят гривень і усиновляють дітьониша снєгиря. Вони дають йому хороше і качественне образованіє. Значно пізніше цей уже дорослий і учоний снегірь ізобрітьот таблєтки од СПІДА і одкажеться од патентів із-за врождьонного гуманізма. Кроме того стєрхи одкривають льотну школу. Вони учать літать коров, котів, кіз, коней, свиней, собак і вообще всю мєсну фауну. З большим успєхом, кстаті говоря, і майже без битового травматізма… У неділю вони ще ведуть кружок рукопашного боя. До стєрхів часто приїжджають журналісти і просять розказать про Путіна. Стєрхи кажуть: та шо там розказувать, обичне хуйло… Видно, що їм неприятні ці воспоминанія…
А тим времєнєм на борту номер один ідуть пріготовлєнія до встрєчі на висшем уровнє…
Путін до Аліни: дарагая, а де моя шапка Манамаха?
Аліна: В стірці…
Путін: Блять, я ж просив її не стірать. Там тіки делікатна ручна стірка у холодній воді…
Аліна: Я помню, я взяла дублікат…
Аліна достає із кулька дублікат шапки Манамаха… Дублікат представляє собою обичну шахтьорську каску, обшиту шкурою кота і горностая. По всьому периметру каска щедро і неекономно усипана товченим бутилочним стіклом… На шапці зверху разміщон портативний дерев’яний хрест. На хресту ззаді написано “Made in China”…
Путін одягає дублікат собі на голову і зразу стає серйозним, він думає про судьби родіни і про скріжалі, даже отчасті про православіє…
Посеред путі Путін просить щось ззісти. Ніколай Валуєв приносить в своїх незграбних і страшних руках “каклєту по кієвскі”… Але тепер вона офіціально називається “куліч Сєргія Радонєжського з рябчіков і дікой ліси”… Катлєта роздавлена в хлам і представляє собою шось явно нес’їдобне… Путін в раздраженії засовує каклєту Валуєву в пєреднік і достає з кармана жвачку з вкусом жарених карасиків з обрізками грецьких горіхів… Цю жвачку придумали в Сколково. На жвачці реклама руської олімпіади і молодьожний слоган “Ей, парінь, не дрочі, а быстрее єзжай в Сочі”…
Діма Мєдвєдєв весь час бігає по салону з роставленими руками, ізображая самольот. На ньому футболка в цвіта георгієвської лєнточки, через шо він сильно похожий на протівного колорадського жука… У Діми насморк і він просить Аліну закапать йому носа… Аліна достає з рідікюля бутилку, в якій находиться жидкость цвєта гавна. На бутилці обичною шаріковою ручкою написано. “Наслєднік. Од носа. Дозіровка проізвольна. Доктор Крузенштерн”… Аліна сажає Діму на коліна достає піпєтку із чистого янтаря і закапує йому носа… Воспользувавшись случаєм Діма внізапно хватає Аліну за цицьку і сміється… Вона кидає його додолу со словами: пошел вон, ізвращєнєц малолєтній…
Діма ізображає самольот дальше і бігає по салону громко тупая ногами в сандалях...Наконєц Путіну це набридає і він підставляє йому ногу. Діма з усього розгону падає і больно б’ється головою об ілюмінатор самольота… Далі до самого окончанія польота він сидить в кріслі, примотаний самольотним рімньом за шию, і плаче… На місці удара – велика гуля… Ніколай Валуєв прикладає йому до гулі куски льда. Прикладає старатєльно і достаточно сильно, через шо гуля тільки постєпєнно увелічується в размєрах…
За якийсь час на горизонті появляються огні большого города. Це – Вашінгтон, століца вражеської Росії Америки, ісчадіє мірового зла… Самольот починає сніженіє…
…А тим часом у Вашінгтоні…
Білий дом. Одна із комнат… Приглушений свєт, задьорнуті занавєски. Мрачно горять свєчі… На полу намальована крейдою піктаграма, чи попросту говоря звізда… На звізді лежать акуратно розкладені вешчі: шматок сала з проростю, зелена цибулина, “Кобзарь” Шевченка пріжизнєнного ізнанія і кусок священної трембіти, яка, по слухам, прінадліжала, - то лі Довбушу, то лі Кармелюку, то лі самому Славі Вакарчуку. В общим, уже ніхто ніхуя не помне кому іменно, ну це і неважно…
Перед звіздою на колінах сидить полковнік подводной развєдкі з Волині. Він молиться і медітірує… “Ібн хатам кара чурам!” каже він страшним утробним голосом. І що це значить, - знають тільки посвящонні. А таких посвященних у всьому мірє можна пересчитать на пальцях одной ноги…
На журнальному столику оживає зеленим інтимним огньом пейджер… Полковнік підходить і читає повідомлення “Борт на мєсті…”
Страшно гримить грім, сурово їбашить блискавка. Вікониці білого дому хаотично і тривожно б’ються на вітру… Атмосфера собитій накалєна до предєла …
Конєц четвертого дєйствія…

Сьогодні чудовий сонячний ранок, дєдушка дуже радий всіх бачити, заварюємо каву, а хто чай, вмощуємоя і читаємо про суть основних мірових собитій, як они виглядають з точки зренія здорового глузду і сільської аналітіки.
Дід традиційно починає обзор з ситуації вокруг Наді Савченко, де существенних подвижок пока не наблюдається. А це значить лише те, шо до Хуйла пока ніяк не дойде проста мисль, шо давно пора слівать воду. Хуйло, находящийся в плєну собственних іллюзій ще на шось надіється. Точно так і Гітлєр у 1945 годі всьо врем'я надіявся на чудо: шо Сталін з Черчілєм разругається, потом шо вчоні винайдуть якуто вундервафлю, а в конце безнастанно повторяв ім'я генєрала Венка, який буцімто спішить йому на виручку. Но Венк срать хотів на біснуватого і спокойно стройовим шагом помарширував у плєн. А Гітлєр позорно здох, прокліная предатєлєй. Хуйло тоже не понімає, шо є предєл, за яким даже самі преданні подчіньонні перестають виполнять преступні прикази. В Хуйлостанє ето врем'я приближається.
Артілєрія союзніков продолжає лупить по врагу. Інформагентства проодолжають приносить бойові сводки про все нові і нові бомбардіровки Хуйла санкціями, от которих самі умні з окруженія Хуйла сплять, як діти: то плачучи, то всираючись. Таке ощущеніє, шо мірові лідєри рішили одомстить Хуйлу за сорвані літні отпуска, і херачать санкціями всірйоз. Красівий і сільний мужичок Барак Хусейнович, інтєлігентность которого Хуйло ошибочно прийняв за слабость, достіг нових успехов в дєлє упрочнєнія бойового братства Америки і Європи - на цьому тижні ожидається запровадження со сторони ЄС нових мощних санкцій проти Хуйлостана. А ето дуже серйозно. Європа понесе убитки і сознатєльно на них іде. Значить намеренія Європи болєє чем серйозні. А Хуйло може вписать собі в актів очередной провал своєй внєшнєй політікі - вбить клин между союзніками йому не удалось.
Те, шо в Європі ігрою "В'єби Хуйла побольнєє" захопилися не лише політіки, але і активна общественность, ярко свідчить колективний лист главних редакторов основних європейських ізданій з 12 країн, в якому міровим лідєрам указується, шо "Діалог з Путіним - ето трата времені". Хуйло, по мнєнію авторів письма, політік не європейського типа, он прожжонний авантюріст і бороться з ним нада соответственно. Нікакого уміротворенія, блядь, - кажуть керівники Ле Монд, Ді Вельт, Ла Стампа, Газети Виборчей, Ель Паіс, та інших видань, намекая, шо до Хуйла доходять токо піздюліни поувесістей. Правильно кажуть. І до слів цих авторитетних газет європйські політики прислушуються. Бо це дійствітєльно журналістика, а не якась хуйлостанська лайф-гнусь-як-не-збрешу-то-усрусь.
Єслі Хуйло думає, шо ну їх цих європейців з американцями нахуй, буду дружить з Азією, то і тут він дуже горько ошибається. Японія без лишнього піздєжа, спакойно по-самурайськи впиздила вчора по Хуйлу своїм пакетом санкцій, сінхронізіруя свої дєйствія з другими велікіми державами. Не зря всьо таки посол Харченко тайно привозив японського міністра іностранних дєл у Київ, ой не зря.
Китай же, якому очень не сподобалася анексія Криму, санкцій не об'являє і ето должно пугать Хуйла єщо сільнєє. Бо Пекін дєйствує по-восточному коварно і готовиться воспользоваться нєудобной позіцієй, яку винуждєнно прийняв Хуйло. І Китай вже пристраюється поудобнєє. Наш миршавий пацієнт, понявши в яку фінансову западню он попал і шо на Западі грошей не допросишся, вже неосторожно начав вициганювать дєньгі в Китая. А ущерб Хуйлостану від китайських лихварів помощнєє санкцій буде.
Вообще-то єслі взглянуть шире, в світі сформувалася унікальна ситуація - політічеський геній Хуйла буквально за пару місяців об'єднав проти нього весь світ. Даже Гітлєру подобне не удавалося, бо в того хоть якісь Муссоліні та Хорті були і японці тоже йому сімпатізірували. А вокруг Хуйлостана - нікого. Нада би посоветувать Нобелєвському комітєту в Швеції запровадить нову номінацію: "Дебіл глобального масштаба". Ето єдінственний для Хуйла шанс умерти нобелєвським лауреатом.
Ринок нєфті демонструє стабільні ціни, но восени аналітіки прогнозірують її здешевлення. Наблюдаєм.
Вчора от лєтаргічеського сна прокинувся наш давній любімец Микіла Янівич Азіров, каторий відімо не разобравшись в обстановке, вдруг виступив с требуванієм сказувати запроваджені проти нього санкції. І кстаті, дід не здивується, єслі беспристрасний австрійський суд пойдьот йому навстречу. Но невже в українського суду до Микіли Янівича нема ніяких вопросов? В дєдушки їх багато, бо дєдушка нікак не може понять, як можна все життя працюючи в бюджетній сфері на держслужбі накопить грошенят на безбедне проживання в Європі даже коли твої счета заблокірувані? Ету публіку, яка роками обкрадала Україну, нада судить отдєльно і дєдушка мечтає побачити всю ту банду во главе с Януковичем на скам'є подсудімих. Дід вірить, шо етот дєнь настанєт.
А пока више нос, зберігаєм бадьорий настрій, не забуваємо про спорт, держим кулаки за Надю, помагаєм Армії і читаєм Мурзікньюс. І слєдім, шоб вездє парядок був, нахуй! А не те, шо січас.

Юрий Бирюков добавил 5 новых фотографий.
Уже три часа я не могу подобрать слово которыми можно назвать их… Нелюди? Так звери себя так не ведут. Скоты и мрази? Так это слишком мягко, ласково. Я всем сердцем ненавижу их. Я искренне и яростно желаю смерти, мучительной и медленной смерти всем этим тварям. Всем тварям которые два часа допрашивали нашего раненного!

Я в Днепре, тут были встречи, тут были беседы и скандалы. А потом был госпиталь где лежат мои, мои братья из 79й бригады. В одном из отделений трое обоженных. В темной палате на меня смотрели глаза. 75% сгоревшего до угля тела. Головешка! Блять! Уголек, с яростными, с живыми, с умными глазами. В которых крик боли и живое любопытство: “Феникс, что там? Как там? Как наши? Что, Саурку взяли?”

Я не мог на него смотреть. Нет, не потому что ужас от ранения - я работал в реанимации, я видел разное. Но эти глаза. Этот ужас.

Несколько дней назад я звонил своим пацанам. И на банальный вопрос “Как там, братья”, я получил своеобразный ответ: “Феникс, а у нас тут Мордор”. Фото говорят сами за себя. Был ночной обстрел с территории России. Тогда погиб один и сгорели двое. Их не могли эвакуировать к нашим, пришлось отдавать российским скотам. Ну да, все надеялись что в этих тварях есть хоть что-то от людей. Увы. Нет.

Мы будем помогать им. Мы будем платить за их лекарства, за реабилитацию, за операции. На завтра назначена ампутация кистей. Его будут пытаться спасти, но 75% ожогов...

Сергей, 25 лет, контрактник. Звук разговора тут:

Этим глазам нельза дать потухнуть.

Нельзя.

МІРАВОЙ ЗАГОВОР
Дєйствіє третє.
Білий дом. Комната для сікрєтних переговорів. Меркель набирає номер Путіна на мобільному. Чекає.
-Не бере трубу, сука
Обама: сцить, навєрно
Меркель: конєшно, сцить
Обама: а ти коли йому останній раз звонила?
Меркель: вчора звонила, ну трубу брало дітьо – Діма. Питаю: де папа? – Не знаю, каже. Он, каже міня ізбіл за якусь провинность і пішов з чужою тьотою в рестаран.
Обама: і шо ше?
Меркель: Та, більше нічого… Як обично. Велісопед попросило
Обама: який велісопед?
Меркель: красний, німецький і ще якийсь фільм для взрослих
Обама: Дала?
Меркель: фільм да, а велісопед –ні
Обама: чого?
Меркель: чого-чого? – Це вже третій велісопед він у мене просить тільки в цьому году. Куда він їх діває – непонятно. А я їх купляю за свої собственні дєньги, мєжду-прочім. І ще три велісопеда я отдала Греції
Обама: Греція – це де?
Меркель: там де живе Зевс і Гєра
Обама: там де живе хто?
Меркель: забудь…
Внізапно телефон Путіна отвіча…
Меркель: Ало! Хуйло?
Путін: я спєшу завєріть міровую общєственность, что со мной всьо в парядкє, а также сообщаю вам, што…
Меркель (перебиваючи): та заткнись, бля, це без прослушки, ніхто нічого не чує…
Путін: А… откуда ж я знаю… І нє арі на міня, поняла…
Меркель: во-первих, чим ти докажеш шо це ти?
Путін: шнель, хенде-хох, адідас, Франкфуртер альгемайне, цюрюк, бітте, дойчен зольдатен… Германія-Бразілія 7:1…
Меркель: вроді він…
Обама: хай сікрєтне слово слаже
Меркель: скажи сєкрєтне слово…
Путін: санкції-хуянкції
Меркель: він. Живий поки шо…
Трубку бере Обама
Обама: Дурік, ти зачєм самольот сбіл?
На задньому фоні чути голос Діми Медвєдєва: Володя, бистро об’ясні товарісчу, зачєм ти сбіл самольот, у нас врємєні нєт, у нас аквапарк через двадцять минут, а ти обіщав… (Діма стоїть посеред Кремля в синіх плавках, на на ньому одягнутий спасатєльний круг в виді жовтого утьонка, в дзьбі в утьонка – блютус і вайфай)…
Путін: рот закрой, бо я тебе в тому аквапарку утоплю к ібеням, понял?
Діма мовчить і нічого не каже, глаза його наполнені слєзами і обідой… Він зрива з себе круг в виді утьонка, убіга в спальню, падає ліцом в подушку і горько плаче…
З спальні доноситься голос Аліни: скока ета будєт продолжацца? Почему он постоянно арьот?
Путін: та постав йому якийсь мультік, чи шо? Заїбали ви мене в доску всі…
Аліна бере Діму на коліна і ставить діск з мультіком “Лєдніковий період-4”
Діма: це про бєлку?
Аліна (гладячи його по голові): про бєлку-про бєлку, горе ти моє… Наслєднік престола, бля…
Діма успакаюється, ковиряє в носу пальцем і дивиться мультфільм… Білка якраз опять побачила горіх. Діма сміється і показує в білку пальцем… Аліна дивиться на його со смєсью умілєнія, нєнавісті і отвращенія…
Путін (возвращаясь к разговору): я не збивав ніякого самольота, то сіпаратісти. Мирні, кстаті…
Обама: не писди!
Путін: ладно, проєхалі…
Обама: нєт не проєхалі… Ми винуждєні проти тебе ввести нові санкції. З завтрашнього дня ми винуждєні будемо отключить тобі телеканал “Діскавері”
Путін (с наігранним сарказмом): я в шокє… Я, мєжду прочім вже давно дивлюся тільки патріотічеський канал “Звізда”…
Меркель: Песда!
Путін: шо вона там каже?
Обама: вона каже, шо ти ше дивися платний німецький канал “Песда”. Його ми тоже отключим…
Путін (ідя на поп’ятную): не нада… Пожалуста…
Обама: ладно, ми посовєтуємся…
Путін: спасіба!
Обама: ти знаєш, шо тебе хотять убить?
Путін: знаю, канєшно…
Обама: а ти знаєш хто?
Путін (обрічьонно): знаю… усі…
Обама: це правда…
Меркель: там вчора поднєбесна урал перейшла, ти в курсі?
Путін: то йдуть стратегічеські інвестори…
Меркель: хуєстори… Будуть тобі скоро стратегічні інвестиції, їдріть твою в качель, коли в Шанхаї виставлять твоє чучело в кварталі красних хвонарєй…
Путін: Дура!
Меркель (угрожающе-напоминающе): телеканал “Песта”!
Путін: ізвіняюсь, беру свої слова обратно…
Обама: ми щитаєм шо ти должен до нас приїхать. Нада серйозно пагаваріть….
Путін: я подумаю
Обама: хулі там думать, їдь давай
Путін: а рублі поміняєте на долари? Один до одного?
Обама: ти ахуєл?
Путін: ладно, один до двох!
Обама: один до трьох! Всьо! Торг здєсь нє умєстєн…
На задньому фоні, видно, як волинський офіціант з опахалом вніматільно прислушується к разговору. Він преображається прямо на глазах. Розправляються плечі, вирівнюється спина, на лисині і в вухах ростуть нові кудряві волоси. Через якусь хвилину це вже не якийсь там слуга, а цілий полковнік подводной развєдкі України. І тіки з цього моменту зрітєль заміча, що його іграє Брюс Вілліс… Він становиться за штору, нахиляється ротом до воротніка і каже шепотом: три два два – два два три… Через мить йому на пейджер приходить сувора і лаконічна команда: пріступить к опєраціі… Він хоче одповісти: слушаюсь! Але згадує, що з пейджера одповісти ніхуя невозможно…
А тим часом десь там, на іншому краю міра…
Свинюка виходить на балкон і вішає купальник на перила… в купальніку одні труси і три бюстгальтера… Вона повертається до комнати і каже утконосу: а ти знаєш, я, все-таки, не протів якось в Москву з’їздить. Там є красівий музей на ВеДееНХа, це виставка достіженій народного хозяйства, тобі понравиться…
Утконос курить сігару і слухає Боба Марлі… “Нот вумен – нот край”… Возможно-возможно, каже він… Якось поїдем…
Кінець третього дєйствія…

МІРАВОЙ ЗАГОВОР
Дєйствіє друге.
З якого зрітєлю стає ізвєсно (не понятно откуда, я ше не рішив), що свинюка, яку показують на телеканалі Діскавері, - родом с Ніколаєва, і там у неї є муж-свиня по имені Павіл і опрідільонне колічество дітєй. Саму свинюку звать Анжела і вона знаходиться в Австралії в отпуску… Утконоса не звать ніяк. Він і так утконос, нафіга йому ще якесь ім’я..
На сцені стоїть величезний екран “Самсунг”, включено канал Діскавері. На екрані показують як другі сутки підряд, безпреривно і самозабвєнно утконос любить свинюку в разних позах…
Голос діктора, похожий на голос із програми “В мірі животних”: “Пасматрітє на ету красату, ета ачараватєльна… Кстаті, мала кто знаєт, што аргазм у свіньї может дліцца нєскалько часов… Сколька длицца аргазм у утконоса – нікаму нє ізвєсна… Ми питалісь взять у ніво інтерв’ю, но он нє ідьот на кантакт. Удівітєльно красівое, но некоммунікабєльнає животнає”…
…Сцена міняється. Тепер уже показують реальну квартіру утконоса в австралійской глубінкє. Нормальна така квартіра. Кровать і ковьор ручной работи. На ньому ізображена сцена, здалеку схожа на поєдінок Гєоргія Пабєдоносца со змієм. Але якшо придивиться, то понятно, що це індєєц плємєні маорі верхом на кенгуру убива коп’йом самку саблєзубого дрозда… В общим, красіво… В хаті утконоса теж іде той самий канал Діскавері, ну звук приглушений… Інтім і полумрак… Горять свєчі… а уголку стоїть бутилка з під шампанського. Порожня…
На екрані Діскавері наступає рекламна пауза і свинюка достає з під подушки розову Нокіа 1101. Далі просто показується переписка між свинюкою Анжелою і її мужом по імені Павіл з Ніколаїва…
-Павіл, дітєй не забудь покорміть. Буряки у верхній шухляді
-Оф коз, моя кісонька, хрю!…
-Ти шо, вже нажрався з утра?
-А ти разницю во врємєні учитуєш?
-А, забула… Як там дєті себе ведуть?
-Нормально. Абсолютно по-свинськи…
-Ги-ги..
-Кстаті, ти знаєш – Зінку зарізали два дня назад
-Та ти шо! А чьо так рано? Вони ж її держали до нового года вроді…
-Не знаю. Чогось рішили на нєзавісімость…
-Порка мадонна!. Я в шокє!… А їй кошельок купила…
- Ага… З свиной кожі?
-Ги-ги
Хоча ти знаєш… Та Зінка. Ото як кажуть про мьортвих або харашо або нічєво, ну – собаці собача смерть…
- Свині – свиняча…
-Ги-ги
-А ти там як?
-Ти знаєш, ти був прав. Дауншифтінг – ахуєнна вешч. Я возможно зависну тут на пару лєт…
-На пару лєт? Свині скіки не живуть
-Ги-ги
-Ги-ги.
-Ну, Пока
-Пока
Знову включається пряма трансляція “Діскавері”.
Свинюка до утконоса: ти бачив – нас по теліку показують!
Утконос: Ага, бачив... Видно десь камеру поставили сікрєтну. В люстрі чи шо? Та мені, в принципі, похуй, хай дивляться. Я цей, як його, - ексгібіціоніст…
Свинюка: красіво
Свинюка: кстаті, а скільки в тебе дліцца оргазм?
Утконос: Всігда! Я существо-аргазм круглі сутки
Свинюка: візьот
Утконос: я привик
Свинюка: а скіки в тебе було женшчин до мене?
Утконос: я їх не считав. Ну одного разу я їпав хаску
Свинюка: Кого ти іпав на паску?
Утконос: Хаску! Це така руська сєвєрна сабака. В постєлі, кстаті, так сібє, брівно…
Анжела: а я руських не люблю, вони на нас войною напали…
Утконос: я новостями не інтірісуюсь. Ну якщо ти не любиш то й я їх не люблю
Анжела: спасіба
Утконос: розкажи шось о сібє трохи
Анжела: та шо там розказувать… Мамку зарізали, батька зарізали, бабу зарізали, діда зарізали, тьотку зарізали, дядька зарізали…
Утконос: сурово там у вас
Анжела: у нас всігда так…
Сцена міняється. Тепер показують квартіру десь в Америці. Мабуть, десь у Білому домі. Барак Обама і Ангела Меркель лежать під шерстяним коричневим одіялом і дивляться тіліканал Діскавері… Коло них стоїть спеціально обученний чєлавєк з Волині з опахалом. Але опахало лежить на полу, а чєловєк просто стоїть, бо йому махать лєнь… Обама розказує Меркель, що хотів уже його вигнать, ну передумав, бо вже привик, шо він стоїть тут всігда. В общим, вєрний чєлавєк, а таке рєдко случаєцця, даже в Америці… (Потом окажеться, що це сікрєтний агєнт української подводної развєдки, ну то пізніше, а січас – місія його нє ізвєсна поки шо…)
Внізапно трансляція на Діскавері прериваєцця срочним сообщенієм…
Ми прєриваєм нашу пєрєдачу, шоб саабшчіть срочную вєсть. Только што совєршино покушеніє на Вальдемара Путіна. Наши істочнікі сообшчають, што в Крімлє взорвалась бомба, начіньонная тупорами… Русскій презідент чудом остался жив… Всє топори прошлі више целі. Експєрти счітают, што ето із-за малінького роста русскаво самодєржца… “А той, хто ізготовив і установив цю бомбу, з технічної точки зрєнія – полний долбойоб”, - с разочарованієм добавляє діктор уже від себе…
Фак! – каже Обама
Шіт – каже Меркель
Обама: звони йому
Меркель: січас. Звоню
Завіса…
Конєц второго дєйствія

СВИРИД ОПАНАСОВИЧ:

Сторінку дєдушки Свирида Опанасовича на ФБ видалено, но це не значить, шо він одчаюється і обізатєльно знайде вихід з любої ситуації. Бо немає безвихідних положень, а є люди, що впали у відчай. Дєдушка у відчай ніколи не впадає, тому звернувся до друзів, Татусі Бо і Мурзіка Васильовича, з проханням розмістити свій сьогодніщнй обзор міжнародних новин. Бо дід обіщав, а обіцянки нада виполнять. І вообще – правду не спинити. Надіюся, це временне вирішення проблеми.

Ітак начньом. Справа Наді Савченко, поза всім іншим, являється для дєдушки своєобразним індикатором. Єслі Надю випускають на свободу, значить Хуйло іде на поп’ятну. Єслі ні – Хуйло продовжує бикувати. Пока шо, к сожалєнію, Надя залишається в тюрмі, значить Хуйлу не достаточно піздюлін, які йому щедро одвішує прогресивне людство. Ну шо ж, нада добавить.

А піздюліни сиплються на нашого миршавого пацієнта з усіх боків. Дєдушка зранку вже писав про рішення Третєйського суду в Гаазі, за яким клептоман Хуйло Владімір Владімірович має до конца поточного года виплатити п’ятдесят мільярдів доларів США за спижжений десять років тому ЮКОС і ще шістдесят п’ять мільйонів доларів суду за роботу. Ета фінансова припарка дуже своєчасна прекрасно вписується в обойму санкцій, якими щедро поливають Хуйлостан не лише США, но і ЄС. Європейські санкції, кстаті, дуже важко приймалися, но они значно болючіші для Хуйла, бо фінансові втрати суттєвіші. Да, Європа тоже потєряє, но всі вже пішли на принцип, а європейці уміють бути впертими. Американці тєм болєє. А українці щодо впертості взагалі не знають собі рівних у світі.

Те, шо Хуйлу від санкцій, над якими він так безпечно реготав, щас уже і больно і страшно, і обідно, ярко свідєтєльствують коментарії МІД РФ, які спішно появилися в ці вихідні. Хуйло в них і обзивається, і плюється, і угрожає. Угрожає актівізірувать терористичну актівность по всіх гарячих точках планети. Ну шо ж, дєдушка давно казав, шо іменно в Кремлі засіла ракова опухоль, метастази якої проявляються не лише в Україні, но і в секторі Газа, і в Іраку, і в Афганістані, людям від тих метастаз больно по всьому світу, від Нідерландів до Малайзії. Під цей шумок актівізірувався і ізвесний геймер з Сєверної Кореї Кім Чен Ин, которий пообіщав запустить ядєрной ракетой по Белому дому у Вашингтоні. Шото дєдушке подсказує, шо ето всьо продєлки Хуйла с целью расфокусірувать вніманіє прогресивного людства. Но нічого в нього не получиться. Трясця, яка явственно трусить Хуйла свідєтєльствує, шо курс лєченія йому прописано правильний, дохтора стараються. Так держать, каже дєдушка. Но на поминає, шо существують і радикальні, хірургічеські методи леченія рака.

Над сміхотворними ответними санкціями Хуйлостана не посміявся тіки лінивий. Чемпіоном в етом ряду безоговорочно виступає ізвесний кавказький інтєлєктуал, учений і академік ряда акадємій Рамзанка Диров. Как ізвесно, кандидат економічних наук К.Диров, який пише щас докторську і в свободне время керує Чечньою, заблокірував счета Барака Обами в чеченських банках і запретив президенту США в’єзд на територію Чечні. Всьо було б дуже смішно, єслі би таким образом не возрастав у геометріческой прогресії рейтинг самого Рамзанки в плотних слоях руссо-вати. І тому дід би не ісключав, шо послє ожидаємого безславного конца Хуйла, йому на смену не прийдуть дєятєлі єщо болєє радикальних взглядов, заточені ісключітєльно на силові методи решенія політічеських затруднєній. Но нічого, будемо рішать проблеми по мірі їхнього надходження.

Вернувшись вчора із зони АТО дід не може не сказати пару слів про ситуацію у військах. Розгорнутий пост дід планував написати ще сьогодні, но в связі с блокіруванієм його аккаунта, відімо, доведеться зробити це пізніше. Однако можу смело утверждать – Армія в України є, вона воює і вміє перемагати. Не без недоліків у Армії. Но враховуючи, шо ще чотири місяці її практично не було, дід розцінює теперішні дєйствія війська, як великий воєнно-політичний здобуток нашого народу. Іменно народу, бо Армія в нас істинно народна. Вона й забезпечується у значній мірі народом, тобто, нами, звичайними людьми.

Щодо переходу 41 солдата на територію Росії. Дід щитає абсолютно неприпустимим залишення бойових позицій без приказа. Те, що зробили ці солдати – порушення присяги. Але. Але не треба занадто драматизувати ситуацію, бо це лише епізод великої війни. У 1941 році в полон німцям здавалися цілі армії, мільйонами. І все одно війна закінчилася в Берліні. Крім того, треба пам’ятати, що Армія неоднорідна. Є бойові частини, є вспомагатєльні. 51-ий окремий механізований корпус відноситься до другого ешелону військ, який зазвичай розтягнутий за передовими, наступаючими частинами. Війська другого ешелону і комплектуються відповідно – фізично і морально солдати не такі крепкі та витривалі, як у штурмових групах. Випадковості війни помістили тих чотири десятки солдатів у ситуацію, яку вони не витримали перш за все психологічно. Опинившись перед вибором, як їм здавалося, загинути, або потрапити до рук сепаратистів,вони обрали варіант відходу на територію формально нейтрального Хуйлостана. Хуйове рішення, каже дід. Но почалася ота дурня ще з того, що хлопці не зуміли нормально окопатися, та підготуватися до возможного мінометного та ракетного обстрілу їхніх позицій. В такій же ситуації така ж група солдат, но в яких камандір виявився настоящим камандіром, наші хлопці не стали жувать соплі, а приперли з якоїсь стройки екскаватор і такі бліндажі нарили, шо ядєрку пересидіть можна. І воюють дальше. В общем, Армія сражається, на ходу вчиться і вдосконалює методи ведення бойових дій. На запитання дєдушки, шо будуть робити єслі Хуйло двине війська через кордон, відповідь була одна й та сама: «А шо будемо робить? Воювати будемо, блядь!». Оце правильна відповідь і дід гордиться Армією. До речі, дєдушку потішило, що звичайна розмовна мова у військах – чистий український бойовий суржик.

Вертаємся в стихію міжнародних подій. Дід, коли хоче посміятися, всігда згадує про свого любімца Сірьожу Глазьєва. На етот раз Сірьожа знову не підкачав – на полном серйозі рекомендує Хуйлу обложить багатих людей Хуйлостана налогом у 40%. Дід сміється, но особливо весело стає, коли вспомнить про вконєц охуївших від усієї цієї катавасії хуйлостанських олігархов. Которі не втомлюються хапатися то за голову, то за кармани, то за матню, подумки проклинаючи Хуйла з його Кримом. Діду так же інтересно, а Жерар Дєпардьє вже врубився в яке гівно вліз? Напоминаю, Дєпардьє недавно убігая од налогов у Франції прийняв з рук Хуйла гражданство Росії. Найшов де порятунку шукать. Бо думать головою нада, а не сракою. Розумні люди вже давно нишком виводять з Хуйлостана капітали, і правильно роблять.
На ринку нафті существенних подвижок не наблюдається, ціна колєблєтся вокруг цифри 107,30 долларов за барель. Наблюдаєм.

Ну і утєшітєльний приз в номінації «Деградація года» уходить в Москву міністру іностранних дєл Лаврову. Сьогоднішній брифінг цієї, в принципі не глупої людини, без жалю дивитися не можна. Прекрасний пример професійної деградації, коли професіонал служить злочинному правителю. Лавров на тому брифінгу від імеєт жалкий, втомлений, точнєє сказать - зайобаний. Нє об етом он мечтал начиная службу своєй родінє. Шось подібне дєдушка відчував, коли слухав белькотіння Кожари, которий намагався оправдати перед іностранцями Януковича. І де тепер той Кожара разом зі своїм Януковичем? Така сама незавидна доля ожидає і Лаврова. І ніхуя його не жалко, бо в таких случаях професіонал має лише один чесний вихід – відставка. Єслі ні, значить він такий же преступнік, як і його начальник.

Залишаємось бодрими, сильними, помагаєм Армії, держим кулаки за Надю, пиздим панікйоров ломом. І стежимо, щоб візує парядок був, нахуй! А не те, шо січас.