ПЕРЕВОРОТ-2005 (продовження)
- Ладно давайте заканчивать, - сказала Юлія Володимирівна. Хоч ніхто нічого так і не починав.
- А какое решение? - спитав Турчинов
- А как вы думаете, - отправит он правительство в отставку? – запитала Юля
- Не, не отправит, - сказала вcі, бо вже хотілося спать…
- А может и отправит, - знову сказали всі, бо всім ще хотілось поработать в правітєльстві…
- Значит так, сказала Юлія Володимирівна, - Анатолий Степанович зараз поїде до посла, і намагатиметься переконати його, щоб той переконав Ющенка, що відставка уряду - це крах демократії…
Анатолій Степанович сидів на лавці і розглядав шнурки на ботинках Терьохіна… Похоже було, що даже його ніхто ні в чому не переконав, а потому питання переконання посла повисло в повітрі… Вже не кажучи про переконування самого Ющенка…
- А я тоді поїду до… почав Піскун… І тут згадав, що їхать йому особо нема до кого… - Я буду осуществлять общий надзор, - вспомнив Піскун якусь фразу з законодатєльства
- Спасіба, - сказала Юлія Володимирівна всім присутнім
- Пожалуйста, - відповів Піскун…
- Ладно, поехали по домам, - сказав Турчинов абсолютно нелогічну фразу, бо був, собственно, дома… Видно йому, мабуть, просто набридли гості…
- Ти куда? – запитав Терьохін у Гриценка?
- До посла, - відповів міністр оборони без увєрєнності в голосі…
Анатолій Степанович сів у машину і поїхав до посла… По дорозі він, мабуть, рішив, що не варто будить таку хорошу людину як посол цілих Соєдіньонних Штатів по пустякам… То він поїхав до Ющенка. Ющенко був не такий хороший… Ще він, мабуть, подумав, що не так обов’язково уберігати цілий камбін, якщо можна зберегти хотя би його кращу часть… Хотя би одного міністра… То єсть – саму кращу…
- Ізмєна подкралась незамітно і ходить по нашому дому, - загадочно сказав міністр президенту…
- Знаю, в мене щойно був Піскун, - сказав Ющенко…
- От, сука, - подумав Анатолій Степанович…
Я підійшов до холодільника і рішитєльно відкрив двері… Там НІЧОГО не було!!!
… Чудо не може дліться вєчно, - подумалося мені з оттєнками фаталізма і нальотом бєзвєрія… Ще я помню вздохнув од разочарованія і несовєршенства міра…
Вийшов надвір. Світало… По алеї до дому Турчинова йшов якийсь чєлавєк… В руках у нього була бутилка пива “Корона”… Відімо, це якийсь пивний ангел, - подумав я… Він приносить людям пиво, як ото аісти приносять дітей… Але це оказався якийсь “сервіс-менеджер”, що обслуговував будинок…
-Ти куда її несеш? – спитав я в нього…
- В дом, - сказав мій ночний собєсєднік… - в холодільнік…
- Одну? - спитав я
- Та его обычно никто не пьет, а сегодня кто-пьет, видимо кто-то выпивает, - поділився чоловік зі мною своїми вполнє обоснованними подозрєніями…
- Видимо, да, - погодився я… - А можна я її возьму? - сказав я чоловікові і сглотнув…
- Берите, конечно, - сказав він мені абсолютно байдуже…
- Я взяв бутилку і пішов з нею до вихода з дачі… Повернувся і сказав чоловікові: Спасіба…
- Досвідання, - сказав він мені…
Далі буде