Vitalii Chepynoga
23 мин. · Киев ·
Deutschland uber alles
Бачу, в інтернеті, почалася мошчна кампанія реабілітації Германії лічно, і фрау Меркель в часності… Ну шо тут сказать, я тоже люблю Германію, особенно в плані сосісьок… Ну не довго… Бо там довго находиться вредно для здоров’я…
Колись ми були в Берліні разом з Олександром Сочкою і Олександром Харченком в командіровці. Жили в готелі “Адлон Кемпінскі”. Там по тєлєку було порно, але сука, за дєньги… А 15 секунд – бесплатно. А потом воно преривалося на самому інтірєсному місці… Але ми – хитрі. .. То ми так кожні 15 секунд влючали і виключали телевізор, і в ітогє подивилися цілу кінокартіну. Свайби в кінці так і не було, кстаті…
А то ще я раз поїхав в Берлін, в період веганства і йоги. І ходив там по всяким веганським ресторанам. Особенно мені понаравилась ріпа на грилі з соусом із сельдерею за 150 євро… Це, при тому, що за углом продавалася ковбаса з пивом десь раз в сто дешевше… І опит син ошибок трудних, як казав Пушкін в програмі Капіци “Очевидне-невероятне”…
Останній раз я був в Берліні недавно. Коли Юля лежала в “Шаріте”. Вона мене туди покликала, а я не мог отказать із-за моральних обязатєльств і врождьонного конформізма… Прожив я там цілий тиждень абсолютно на трезву голову. Бо коли Юля рядом, то бухать – не обізатєльно, і так накриває. Бачив Ходорковського, приходив до Юлі в гості… Печальний вид. Видно, що людина пересиділа…
По налічії свободного времені я ходив в музеї. Бачив Вавілонські ворота Аштар. Красіві. І Нефертіті. Тоже красіва!
Але музей сучасного мистецтва, зовсім новий, кстаті, – набагато круче. Вначалі там стоїть телевізор, на якому показують як якийсь нєгр (соррі, афроамериканець) б’є по телевізору боксерськими перчатками, але потом йому це набридає і він почина клеять на стіну кусок ковбаси, але ковбаса не держиться й пада додолу. Потом там є ще виставка старих стіральних дошок з прикріпленими свастиками, до них приєднано радіо старовинне і якась педаль. Ти на неї нажимаєш і роздається якась фашистська музика. А потом є комната з картиною “Безсонніца”. На ній ізображен мужик, який з перепою лежить на кухні з одкритими глазами під столом і нічого не робе. Зо мною теж таке бува іноді. В самому кінці заходиш в комнату, а там темно, і на якомусь екрані шумлять дерева і сідає вертольот. Дуже громко… Страшно блять… А еще там є комната, яка називається хуй і песта. В цій комнаті лежать великі хуй і песта зроблені резини. І всьо. Нічого цікавого… Сучасне концептуальне іскуство - воно таке жостке довольно. Загальне враження від музею: похоже на сон з страшного перепою, або на інтер’єри для п’єси Леся Подерв’янського…
Ну зато вони (берлінці) вміють розвлікаться. Я попав на якесь свято врожаю тіпа. Всі вулиці були засипані сіном і на них гралися діти. Ще діти робили руками бублики і продавали для благотворітєльності. За один євро. Я купив два і ззів з вином… Я сидів на сонці і мружився, бо воообще-то було холодно. В той момент я хотів буть котом. Якраз тоді до мене підійшов кіт і попросив їди… Я йому кинув половину благотворітєльного бублика додолу, ну він не схотів. Мабуть, хотів сосісьок. Ну я йому сказав: то й пашол нахуй отсюда, шікльгрубер, бля… Підняв бублик з долу і доїв (там чисто)…