Дивний час настав між нами,
Боїмось прийти до мами.
Боїмось порога хати,
Страшно є: приїде тато…

А колись ми так чекали,
Скільки радості багато.
Нині ждати перестали,
Не така є Пасха – свято.

Боїмось руки подати,
Страх в сусіда до сусіда.
Бо не знаєм що чекати,
Чи здорові бабця, дідо.

Храми є усі відкриті,
Та для нас вони закриті.
Лиш пташки будуть співати,
І Воскреслого вітати.

Це не жарт, а біль глибокий,
Світ, як старець, одинокий.
Де на страх знайти вакцину?
Ми в полоні карантину.

Жоден лік нас не злікує,
Коли Бог нас не почує.
Щоби зміг Він нас почути,
Треба жалю і покути.

Тут вся мудрість й медицина,
Покаяння – це вакцина.
Людська гордість – чи признає? –
Шляху іншого немає.

Дивний час настав між нами,
І в онлайн на Пасху в мами.
І в онлайн світлиця-хата,
І в онлайн Пасхальні свята.

Дуже-дуже дивний час,
Господи помилуй нас…