Після ЛЧ вчорашнє навіть згадувати не хочеться. Всі ці вью типу: "патєрялі два ачка". Блять, в якій реальності вони живуть?
Я дивився локомотів-Атлетіко, бо за командою Сімеоне спостерігати чистий кайф, плюс хуйломордих треба карати завжди. Так от там був тотальний, неймовірний контроль помножений на топ рівень виконавців. Атлетіко поклав руку на горло хуйлостансим чемпіонам і тиснув з першої до останьої хвилини так, що ті не знали куди забитись і навіть не думали пручатись. Це не Барса, Реал, Ліверпуль, МС які можуть покласти хуй на окремо взяту гру. Це зовсім інша філософія. І є мрія, що Динамо колись зможе хоч на 1/10 демонструвати те, що робить Атлетіко, хоча б в плані організації, бо про виконавців немає що говорити. Але це лише мрія.
А поки слухаємо далі:" мячь нє хатєл ідті в варота".