Тетяна Кирилівна, ведуча абвгдейки.
Нєзнайка, конфєрансьє.
Мудила з папірцем, чувак, який вже всюди був, а тепер тут.
Ганнібал Лєктер, стрьомний міністр оборони.
Айболіт, вусата телеголова, яку люблять мамаші.
Ще кілька мудил з переляканими пиками та погано завченими текстами.
Дурємар, лисий знайомий всіх генералів, кобзонів та медведчуків.
Коня Сошкіна, акула пера.
Голоси з натовпу.
Бєнєфіціар, симпатичний жахливий привид.
Петро, той, кого не запросили.
Натовп, що вміє натискати кнопку «Підтримую».
Виборці Петра, перелякані патріоти, що зараз не можуть тверезо мислити.
Пабєдітєлі, інші істоти, що страждають від зеленого змія.
Дія перша.
Тетяна Кирилівна. Розпочинаємо новий тираж спортлото, будемо обирати через лохотрон нового гетьмана. У нас вже є переможець, ми його намагалися запросити сюди вже давно, але він прийшов і вимагав, щоб ми його запросили. Незважаючи на наше бажання, ми його все ж запросили.
Нєзнайка. Добрий день. Я — переможець, якщо єслі переможу. А це — клони трупа, тобто трупа клоунів, що не дають мені говорити, але мене можна випускати на ету... ну... тож передаю їм слово.
Мудила с папірцем. Ми дуже досвідчені, ми забрали банк у Бєнєфіціара, ми вже давно, ми за все добре, прогресс... (зазирає в папірець) іновації, корупція... (зазирає в папірець) все по–новому... але не так «по–новому», як я тоді з ними, а так, як я тепер без них.
Тетяна Кирилівна. Молодець! Я попрошу всіх наступних мєньше тєкста. Нє болтать.
Нєзнайка. А тєпєрь — міністр оборони. Ето очєнь хорошій спєціаліст, он ще з Грицацуєвим армію будував.
Пабєдітєлі. Капець, тоді ж усю армію розвалили, що коїться?
Ганнібал Лєктер (тихо, нервово, невпевненно, страшно). Я буду вас всіх захищати, довіртеся мені. Хіба по моїх очах не видно, що я краще за всіх теперішніх? Всі солдати отримають високу зарплатню, ніхто не боятиметься, нова зброя, дивіться мені в очи, не відвертайтеся. Я вас всіх буду...
Нєзнайка. Добрє, харашо, садітєсь вже на місце. (Ганнібал Лєктер крадучись іде до свого стільця, не переставаючи дивитись у камеру).
Дурємар (роблячи авторитет у свому голосі). Гей, йолопе, завтра Петро тебе вб'є блискавкою з 27 сєктора стадіона, жеребйовка двох сцен буде підстроєна. Мені дуже хороші гєнєрали сказали. Тож якщо ти не придеш, ми всі знаємо чому. Не приходь!
Пабєдітєлі. Правільно, нам це непотрібно.
Виборці Петра. О, знов відмазки.
Нєзнайка. Я — хто завгодно — наркоман, бидло, агєнт крємля, але точно нє трус.
Коня Сошкіна. Кажуть, що гроші хочеш заплатити Бєнєфєціару, це правда?
Нєзнайка. Ні, це все Петро хоче.
Пабєдітелі. Да, пусть Петро платить.
Коня Сошкіна. Тобто ти не платитимеш?
Нєзнайка. Я — ні. Я — бідний. Всі разом заплатимо.
(Пабєдітєлі нервово дивляться одне на одного, хтось невпевнено каже «нехай Петро заплатить», але іскра сумнівів змушує деяких з них розпочати збиратися до банкоматів).
Петро. О, біжить скоріше, це справа державної безпеки о 21–00.
(шевеління зростає)
Петро. Бо дефолт, так дефолт. (десь лунає шевеління волосся на головах).
Бєнєфіціар. (десь здалеку, але як завжди впевнено) Дефолт — то добре для всіх вас. І взагалі я скоро матеріалізуюсь, повеселімося.
(тривожна мовчанка)
Хтось з натовпу. А Ганнібал — це недобре, у нього бекграунд зловісний.
Нєзнайка. Ну, ці клоуни, вони еспєрти, я їх раньше нє відел, а тєпєрь я іх нє знаю. Ганнібал? Какой Ганнібал?
(Пабєдітелі відчувають якесь не дуже приємне почуття під ложечкою).
Виборці Петра. Капець, вони клоуни. Страна летить у прірву!
Айболіт. Ми усім будемо дєлать прівівкі, когда побєдім. Ми об етом нє говорім открито, бо тоді половина пабєдітєлєй іспугаюцца.
Пабєдітелі. І правильно, що не говорітє, ми нічого не чули. (одне до одного) Ми ж не чули? (невпевненно) Ні, не чули.
Виборці Петра. Невже вони сліпі? А–а–а, всьо пропало.
Айболіт. Я хочу дєлать прівівкі, хто би не побєділ. Любому прєзідєнту хочу, і (мрійливо) хочу щоб нас знімали на камєру.
Тетяна Кирилівна. Нєзнайка, мій знайомий будує дом, він запитує, якщо ми спіймаємо за яйця Бєнєфіціара, чи ти складеш повноваження, бо ти ж його партньор? Ну, як Петро з отими, як їх.
Нєзнайка. Ми партнери, в нас просто бізнес. А у Петра з отими — бізнес. Ось де різниця! В нас все інакше. Ми будемо воровати не в армії, в нас все інакше.
Виборці Петра. А–а–а, країною керуватиме Бєнєфіціар, а ці дебіли цього не бачать, все пропало.
Ще один мудила. Ми маємо визнати, що папєрєднікі зробили багато доброго, але ми хочемо більшого. Але папєрєднікі зробили багато доброго. Всі чули? Повторити ще?
Пабєдітєлі. Так, зробили, вони зробили багато доброго, ми хочемо більшого, но щоб без прівівок, маріхуани, прастітуток, Бєнєфіціара. І ще тарифи, тарифи!
Ще один мудила. Нє, тарифи не змінимо, будемо як в Європі при 13 градусах спать.
(Пабєдітєлі перелякано намагаються думати, в деяких виходить, але вони вже не бачать себе у дзеркалі, бо там замість них відображуються виборці Петра).
Тетяна Кирилівна. Добре, пабєдітєлі всьо–такі дєті, або люди похилого віку, вони мабуть втомилися від нашої інтелектуальної дискусії. Нєзнайка, деяких пабєдітєлєй заліські розбійники вигнали з їхніх хат. Чи ти з Ганнібалом їх захищатимеш?
Нєзнайка. Ніт! А хто такий Ганнібал?
Тетяна Кирилівна. Добре. Пабєдітєлі, помнітє, через кілька місяців вас будуть бити по голові тупими предметами вмєстє с Нєзнайкой. Тож в добрий путь. (повз камеру) Ой, скоріше б завершити цю виставу.
(Порєдєвшиє колони Пабєдітєлєй з неприємними відчуттями розходяться по інстаграмах та городах, виборці Петра продовжують бігати по колу, волаючи «а–а–а»)
# 