Політінформація. Хвилинка щирості (предупреждаю – літер багато, хто лінуєцця, краще не читать)
Дєдушка зорко наблюдая за міровими процесами не забуває поглядувать і за настроєні ями в стройних рядах небайдужих громадян. С удовлетворенієм хочу отметіть високий рівень гражданской активності та заінтересованості международними ділами, яким дєдушка уділя стільки уваги. Дідові пости читаюцця щоразу більшою кількістю громадян, за шо дєдушка іскреннє всім без виключення прізнатєлєн. К слову сказать, дід вніматєльно ізуча сторінки всіх кандидатів у френди. Тому для мене ви не безлика маса – за кожним лайком чи коментом я бачу людину з її талантами, хвилюваннями, сумнівами і сподіваннями. Перед тим як відповісти на якийсь комент стараюся побачити конкретну людину, щоб найти ті слова, які я б сказав при особистому спілкуванні. Може не всігда так получаєцця, но дід стараєцця. І я щиро тішуся з того який у нас прекрасний, розумний, мужній і мудрий народ. За лайками дід ніколи не ганявся – ето мелкоє тщеславіє йому нє прісуще. Для Свирида Опанасовича важно другоє – помогти людям краще понять шо воно в світі відбуваєцця, шо насправді означають ті ілі іниє собитія, а тим самим попередити ознаки разброда і шатанія. Бо щас, як нікада раньше, ми маєм бути сконсолідовані і тверді. Время ж воєнне.
Шото дід забалакався, пора переходить до того, шо хтів сказать с самого начала.
Ітак. На мордокнижці дуже розповсюджені настрої шо дето-хтото нас сліває, шо нас прєдали, шо нікому вірить ніззя. Кажецця шанований дєдушкою Карл Волох порівняв ці настрої з психологією селянина, який прибувши з товаром на ярмарку в кожному «городському» бачить найобщика. Да, в силу певних подій Україна вийшла щас на авансцену світової політики. Так нема чого тушувацця і дьоргаться, шо нас обязатєльно должни висміять і освистать, а затєм Хуйло запакує Україну в брудний мішок і утащить в Кацапстан. В Хуйла кишка тонка нас слопать. А в ситуації, в яку він сам себе загнав, його шанси перемогти дорівнюють нулю цілих хуй десятих.
В чому заклечається дідова впевненість у нашій перемозі.
В тому шо у Хуйла вообще немає привабливих для українців ідей, які б могли розколоти наш народ. Пиздуваті і антиісторичні рассужденія о русском міре викликають в подавляющого большинства українців желаніє стрілять із огнємьота і кидаться гранатами.
У Лєніна, скажем, задача була проще. Він заявляв, що всі нації рівні, національна гордость велікоросов – хуйня, українцям говорив разні компліменти і помагав проводити українізацію, а саме главне і вкусне (ням-ням) обіщав рівність і справедливість. І то українці не дуже купувалися на ету хуйню і здорово воювали з москалями. Но не всі. Бо був разброд і шатаніє. Ніде правди діти було серед українців до хуя щирих прихильників більшовицьких ідей. Я вже не кажу про всяких доморощених отаманів, які більше пиздили друг друга, чим справжніх ворогів народу. Було багато селян, яким як сказали, що дамо землю, то вони і припинили боротьбу та поверталися додому орати, сіяти і ростити діток.
А шо в Хуйла? А ніхуя. Кроме набора імперських штампів, срок годності яких вийшов ще у ХІХ столітті. Для ватників они підходять, но їх оказуєцця не так багато і на них далеко не заїдеш.
Потом. Шо би там політіки не розказували, як би історики хуями не мірялися, но народ наш ніколи, блядь, не забуде Голодомору. І того, що він трапився лише тому, що український селянин, як йому набридло воювать, повірив тодішнім московським пропагандонам. Які, кстаті сказать, були значітєльно тонше і ізощрьоннєє чим теперішні дурні тіпа Діми Кісільова та подобних до нього уродов.
Дєдушка старий і у жізні всяке бачив, но ніколи, блядь, не міг пойнять, як можна допустити до того, щоб в тебе відібрали тобою вирощений хліб і потом на твоїх очах умирали від голоду твої дітки. А ти сидів і даже не сопротівлявся. Та, блядь, в такому случаї дядько бере до рук зброю, об’єднуєцця з другими дядьками в сотні, полки, дивізії і армії та дає врагу такої пизди, шо небу стає страшно.
Моя версія чому так могло статися в Україні проста. Давно доказано, шо в чоловічій частині кожного народу справжніх бійців не більше 5-7%. В мирній жизні вони обачно або хулігани, або спортсмени, або воєнні. Но як тільки война, то лише такі мужчини способні об’єднатися і прикрити собою народ надійним каркасом. Українці з 1914 року воювали. Світова війна, потом гражданська. В бою першими вбивають наймужніщих і найхоробріших. І в 20-х роках процент українських мужчин-воїнів став дуже й дуже малим. Крім того, багато вояків інтернувалося за кордон з військами Директорії, арміями Махно. Виходили з України і організовано і поодинці. І залишилася Вкраїна беззахисна… просто не лишилося справжніх мужчин. Я не кажу про тих, хто вважає себе мужчиною лише на тій підставі, шо носить штани і любить чухать яйця. Бо з таких толк в бою може бути лише тоді, коли попереду сміливий і розумний камандір, а справа і зліва по відважному бійцю. От тоді і цей буде стрілять та принесе якусь користь. Но наприкінці 20-х, в період колективізації справжніх бійців уже не було. А хлопчики ще не встигли підрости.
А шо щас? Щас, я думаю, справжніх Мужчин в України далеко більше, ніж 10%. А завдяки авантюрі, яку замутив Хуйло по доброму совету свого кума Мудачука, українці учаться воювати. Народжується Армія.
Ну а тепер, про любиму дєдушкину тєму – международноє положеніє.
Ніколи ще Україна за свою історію не була у кращому міжнародному положенні, ніж зараз. Але треба правильно розуміти, що таке справжня міжнародна політика і не чекати від світу якихось нереальних ніштяків. Дєдушка так само як і ви с удовольствієм би подивився трансляцію ізбієнія Хуйла лідерами стран Большой Семьоркі. Но це утопія, а нада ставить реальні задачі.
Акцентірую увагу небайдужих громадян, що Хуйло щас вертиться як вуж на сковородці. В нього нема ніде ніяких союзників. А так називаємі «друззя Рассии» обдирають Хуйлостан як липку. Бо за кожну, даже нейтральну заяву в ООН, за кожен голос «за» і даже «утримуюсь», Хуйло винуждєн розплачуватися звонкой монєтой. Бо по другому він дипломатію і не розуміє. І покуда в Хуйла є ще якіто запаси, він ще іскреннє надієцця, що можна перекупити іностранні держави. Ну, наверноє, якіто Науру з Кубою (котрій тікишо списано 30 млрд.долл. боргу) і можна временно підкупити. Но шансів купити Німеччину чи Китай в Хуйла нема ніяких. Я вже не кажу про Великобританію, Японію чи США.
Вообще-то Хуйло – геній міровой дипломатії всіх времьон і народов. Ще ніколи в історії людства не дружили практично всі великі держави, та і весь цивілізований світ проти одного мудила. Всігда еті мудила находили собі хоть яких-то союзників. Но Хуйло таке мудило, шо даже не позаботився об етом. Ну, хуй с нім, з ним. Нас більше цікавить, що діється в стані наших союзників.
Ще раз повторю, що з нами весь цивілізований світ і в цьому ще одна запорука перемоги України. Дуже важливо зберегти цю світову єдність. А для цього треба розуміти, що кожна з країн готова йти у допомозі Україні лише до якоїсь межі. І це нормально. Не можна вимагати від когось із наших союзників дій, на які він іти не готовий. І тим паче не можна звинувачувати його за це у зраді України. Бо так ми відштовхнемо союзника зовсім і створимо привід, щоб у Кремлі полегшено зітхнули. Це як наш Майдан. Хтось міг там бути, а хтось помагав іншим способом. Адже не можна закидати людині зраду Майдану лише тому, що сам він шин не палив, у бій не йшов, а лише раз чи двічі привіз машиною дрова, або навіть просто перерахував якісь гроші. Може то були останні гроші, але вони також допогли нашій перемозі.
Якщо всі країни зроблять хоча б якусь невеличку частину того, що вони можуть і хочуть зробити хорошого для України, отого буде більш ніж достатньо, щоб у Хуйла не було ніяких шансів. Але ж не можна відштовхувати наших закордонних друзів образливими і, головне, незаслуженими, закидами.
Понтому зберігаєм спокій і бадьорість. А дєдушка й надалі уважно стежитиме за тим, що воно в світі коїться. Його задача не заспокоювать людей, а правильно освіщать проісходяще з точки зору інтересів України. Тому обіщаю, як тільки дід замітить якуто хуйню нездорову, по поводу якої слід стривожитися, одразу акцентірує на ній увагу небайдужих громадян.
Покашо все йде у вірному напрямку.
І кстаті. У ранковому випуску міжнародних новин дєдушка, якщо пам’ятаєте, виразив нєудовольствіє, шо вартість нафти на торгах виросла на 0,14%. Дедушка виразив нєудовольствіє і зробив нафтовим аферистам зауваження. Так от, діду доповідають, шо ситуацію виправлено, ціни знижено, а сьогоднішні торги закрилися зафіксувавши подальше здешевлення нафти ще на 0,03%. Невеличке, але як кажуть, копієчка до копієчки… Ну і слухаюцця діда, паразити. Бо іногда одна піздюліна заміняє дві години політінформації.
В об щем, дєдушка ні хвилини не сумніваєцця, що все у нас буде добре, вездє кругом настане парядок, а не те, шо січас. Ну і вибачте за многабукофф… Хазяйство попоране, петунії политі, дєлать нєхуй, от дід по-стариковськи і розпиздівся

Цитата:

Vitalii Chepynoga 3 ч. · ГАЗ ШІІСЯТ ОДИН ( або - «Про свєцькі развліченія депутатів, основані на лічном опиті»…) Ще одне спостереження з дороги. Гаішники останнім часом стали набагато гуманніші і майже не ховаються в кущах, і даже не вискакують внізапно на дорогу з якимсь феном для сушки волос, щоб тебе оштрахвувать за прєвишеніє. Замість цього вони тепер їздять з державними флагами на машинах, а деякі (самі отпєті) даже з флагами Євросоюза… У який спосіб вони тепер заробляють на жизнь, - я даже не знаю, ну якось викручуються… Вони такі були не всігда, я помню. Самі злобні гаішники і нєтєрпімі були за часів правління Януковича… Видно це шось заразне і передається капельно-дихальним путьом чи половим, хрен його зна, я не спеціаліст. До Януковича вони були вполнє вміняємі, хоть і не всігда… Напрімєр, Олександр Абдулін мені розказував, як його якийсь нещасний гаішник зупиняв кожного вечора на трасі на Кончу і казав пошепки: ви тут, пожалуста, постійте просто, бо начальник заіпав в доску, каже – зупиняй когось, а кого на цій йопаній трасі спинеш? – Отакоє… Так само мені один опитний гаішник на Кіквідзе колись жалувався: ну що за ху…ня? _ Кого не спини – якщо не документ, то якась справка, блять… іпав я такий участок… Так отож. Купив мій кум одного разу дуже інтірєсну машину, тіпа ретро, вінтаж… Газ 56-ть, чи 61-н, я не розбираюся. Ну, в общим кабріолєт времьон войни. Машина йому, конєшно, була не нужна, бо в нього їх і так штук шість. Ну іногда, коли сильно напиваєшся, то душа так і просить 61-го «Газу»-кабріолєту і од судьби не уйдьош… То той «Газ» стояв у дворі пару зім без движенія, бо він своє вже од’їздив навсігда, як він думав… Але знайшовся якийсь толпойоп, який його одремонтірував і «Газ» зажив новою жизню, як стрємітєльний Франкенштейн. І ще з березня було понятно, що вже на ньому пора кататься по просторам родіни… Значить, якось літом зварили ми плов, ззіли його до крихти і було нам скучно, то ми поїхали на цьому «ГАЗу» кататься по окрестностям. Якщо я Вам скажу, що ми були сильно тверезі, то це буде откровєнна неправда. Ну, в своє оправданіє можу сказать, що по дорогам общественного пользованія ми не їздили, а тільки по якимсь пенькам навколо річки Козинки, тобто - якщо й могли комусь зламать шию, то хіба – собі… ГАЗ був дуже радий, що вирвався на волю, димів вихлопною трубою, перескакував через дерева, згадував молодость і, судя по всіму, шукав в зарослях фашистів своїми умними фарами… Але знайшов не фашистів, а гаішників, що, конєшно, не одно і то же, ну десь близько… Гаішники стояли на дамбі неподалік від Українки. Це було дуже странно. Бо гаїшником в цьому районі работать опасно. Можна внізапно зупинить свого собственного начальника з кальяном, мангалом і прастітутками в салоні і всьо – прощай кар’єра. Може вони просто заблудилися, чи поламалися… Коли вони побачили наш екіпаж, який бодро вискочив на трасу з козинських джунглів, то сначала хотіли тікать, але потім передумали й вернулися. Та спинили нас на самому інтіресному місці… «Здравія желаю», - сказав мені старший начальник хтивим голосом. Він був взволнований і радосний од такого потенціального успєха… Здрасьте-здрасьте, - кажу, гражданін начальник, і вам всього хорошого, з празником вас, кстаті… Спасіба, - відповів опитний міліціонер, хоч ніякого празника тоді й не було.. Куди це ви їдете? Шо то у вас за транспорт? Чого він без номерів? Чи є у вас документи? Скільки ви випили? – поінтєрєсувався товаріщ капітан… З часів Ніколая Копєрніка та подлої срєднєвікової інквізиції ніхто нікому скільки риторичних питань відразу не задавав… «Так а хулі, блять», - відповів мій кум, і це був йомкий і содєржатєльний отвєт на всі поставлені вопроси… Ви, вообще, хто?- на всякий случай поцікавився офіцер дорожної поліції… Я, вообще-то, кажу, діпутат, ну доказать я цього вам не можу, бо з документів у мене тіки труси, на яких не видно ні каплі депутатського імунітєта… А це хто? - безцеремонно ткнув гаішник жезлом у мого кума, який томився од бєздєлія, сидів за рульом і вже кудись хотів їхать… - Це, кажу, мій кум, помощнік депутата, а я його помощнік в качестві кума по плову, - відповів я з целью сбить з толку представітєлєй дорожной власті… Ну в нього з документів тоже тіки труси. Тільки в нього з цвітами, а в мене з рибами… Хотя по фірмі вони однакові. Це, кстаті, труси фірми Vilebreguin… Фірма була основана в 1923 году в Сан-Тропе спеціально для ізготовлєнія трусов, продемонстрірував я свій фах історика. Гаїшник з інтєрєсом слухав… Ну, ладно, Віталій Михайлович, каже він мені… Будем оформляться, чи на місці оштрафуємся? – Та лучше на місці, - конєшно кажу… Тіки не понятно як… Ми б конєшно могли отдать вам труси, ну тоді ми будемо полностью антисоціальні елементи, а нам ще їхать метрів п’ятсот, що не так і мало, якщо голому… ще в мене є пачка “Парламенту”, ну вона впала в річку і через те намокла… В принципі, якщо її положить на капот, і постоять на сонці хвилин сорок… Тут у мене десь мисль потірялася і я не зміг довести до кінця вигодну комерчеську пропозицію… В общим, закончилося тим, що кум поїхав на міліцейській машині до себе додому по дєньги, а остався в заложніках на пекучому сонці, як ото Саїд з “Бєлого сонця пустині” з младшим охвіцером в команьонах. Поки вони не вернулися, то ми обсуждали баб і футбол… Зійшлися на тому, що всі баби-бляді, і футболісти, в принципі тоже… Кум зміг дома знайти тільки 200 гривень, а з кредитної карти гаїшники взяток тоді ще не брали. “Всьо номально, Петровіч?” - поінтересувався младший гаішник, коли мій кум прибув з заданія… - Та хуй там нормально, Вася, - сказав Петровіч і откровенно зажурився… Потім він мене пригласив в салон машини і сказав таку дуже душевну фразу: Віталій Михайлович, ну давайте откровєнно. Ви на такій машині, п’яні, без документів, в трусах – і всього 200 гривень! Ну це ж не по-козацьки!!! - Я з ним погодився і мені було откровенно стидно за неплатьожеспособность… Договорилися, що я дам йому дєнєг на слєдующий день на Червоноармійській коло Олімпійського торгового центру. Він мені повірив і пожав руку. Наступного дня я йому привіз дєньги. Він терпеливо ждав і спитав у мене: як діла? Потом пощитав гроші і сказав: щаслівого путі! Колись Уельбек написав: якби не побутова корупція, то людство загинуло б в бюрократії і бумагах… PS. Я знаю, що є люди, які зараз почнуть писать: как там можно, ето взятка, как вам не стидно, ніззя пить за рульом і тд. Я вас прошу: не нада. По-перше, я більше не буду, а по-друге, - мені похуй… PSPS… П`яним за кермом я ніколи не їжджу. Чесно

Мурзікньюс.

Ну шо вам сказати, при святій неділі новин не хотілося не то шо писати, но даже читати, но вчоний кіт уміє себе заставлять.
Главна і сама хароша новость яка була зутра то шо за ніч в зоні АТО не загинув ні один український солдат, вчоний кіт канєшно поніма шо то слєдствіє масового ексодусу тірарістів у століцу домбабве, але все одно хоче сказать спасіба Божому Провидінню без шуток.
Кстаті нащот странного ексодусу тірарістів, не прекращаютцця попитки об'яснєнія цього загадочного собитія разними високопоставлєними бонзамі, сьодні своїм коментарієм отлічився хвейсбук-міністр Аваков. Вчоному коту канєшно було трошки странно читать вольний пересказ абзаца вчорашнього мурзікньюса по цьому поводу, но якто кажуть "нема свого спизди у другого і видай за своє", хотя є і другий болєє красівий варіант- вчоний кіт просто читає мислі руководства АТО, гггг)))
Да, в містах і селах домбабве брошених тірарістамі на растєрзаніє нацгвардієй і правосєкамі, проісходять странні вєщі, підступні бандєравци роздають русскоязичним гражданам хліб воду і продукти, вмєсто напалма і фосфорних бомб, нєправільні сцуко бандеровци попалісь. Кстаті командір нацгвардії уже вспів заявить, шо вони не будуть наносить авіаудари по скоплєніям тірарістів у густонасєльонних городах. Вчоний кіт канєшно аплодує стоя на задніх лапах такому нев'їбенному пацифізму гєнєрала, но должен замітить шо нацгвардія зроду не мала в подчінєнії якихто авіагруп воопще, хотя шото могло і поміняцця за одну ніч, а лінива скатіна не в тємє.))
Ага не пройшло і 24 часа од момєнта хєроїчєського побєга з Хуйлограда, як бєшаний інфант-рєканструктор Гіркінд об'явив себе воєнним комендантом Донєцка, мєсні бандюки од такої наглості даже не змогли промичать шото члєнораздєльноє, но к счастью за них потянув мазу данєцкій олєгарх Рінат Ліанідич зі своїм любімим разводняком "давайтє услишим дамбас" і "прєкращайтє стрелять, нє мєшайтє варавать", вчоний кіт разом з небайдужими громадянами інтересуєцця, от скіки можна слухать цей галімий піздьож, га???
Да, інтересний хворс-мажор проізошов сьогодні в столиці, якийто далпайоп ошибочно дьорнув не той рубільнік чим обесточив главний ретранслятор зомбохвиль у зомбоящики дето на півчаса, і шо саме главне нічого такого екстра не случилося: небо не впало на землю, мерці не повилазили з могил і даже марсіяни не зволили напасти на бездумних споживачів реклами та іншого тілівізіонного калу, тут вчоний кіт вспомнив про свій проект ліквідації зомбобачення воопще, і з задоволенням долучає цей случай в якості доказової бази у пояснювальну записку.
Як всігда в неділю пройшло очередне віче на майдані, де небайдужі громадяни вкотре попередили власть імущих, шо власть це блять не навсігда і в гробу карманов нєту, чим обеспечили позітівний тонус органів держуправління на слідуючий тиждень.
Ну і гранпрі в катєгорії "Расчлєньонний мозг" увєрєнно завойовують рашаговноньюси за поширення гавновбросів нащот масового експорта людський органів з убієнних ватніків з домбабве в гамерику, по цьому поводу вчоний кіт інтересуєцця: а нахуя гамериці стіки вати? там своєї завалісь особенно в Нью-Йорку.)))
АТО продовжуєцця, майдан зорко слідить за владою.
Будьмо уважні.