В прєдвєрії отпусков… І про мертву авєчку…
Напередодні морських відпочинків хочу всіх предупредить про разні можливі опасності з ним сопряжоні. Ну про перепой і пережор ви й так знаєте… Я про екскурсії, які в більшості готелів чисто пляжної орієнтації – нікакії…
Колись давно мій кум поїхав в Камбоджу і поінтересувався у мєсних аборигенів, які форми развлєченій і свецької жизні йому можуть тут предложить. Аборигени предложили за 5-ть доларів пострілять з “Калашнікова”. На шо кум, як особа утончона, сказав, що його це не інтересує. Тоді вони предложили вже VIP-пакет. Тіпа, 20 баксів і вистрєл із пушки в безхмарне кхмерське небо. Але прівірєдлівий і ізбалований кум і тут ушол от предложенних “наслаждєній”… Після цього неожиданного отказа вони запропонували вже повний пакет, тіпа “лакширі ол-інклюзів”, який заключався в тому, щоб за 50 доларів стрельнуть з танка в корову…
Значно пізніше я сам попав в Камбоджу. В якомусь селі я побачив мєсну корову. Вона була горбата, худюща як Анжеліна Джолі, і стояла коло забору та апетітно їла пласмасову бутилку… Тоді я пойняв, шо стрельнуть в неї з танка, - це було б актом гуманізма і мілосєрдія (я про корову, а не про Анжеліну)… Автаназія, так сказать, в отраслі сєльського хазяйства… Думаю, що родствєннікам корови з тих 50 баксів не достається ні копійки. Та й страхованіє жизні среді коров там вряд лі распостранєно в широких масштабах…
А то якось літом поїхав я в Єгипет, в Шарм-ель-Шейх. Чого мене туди понесло посеред літа на температуру плюс піісят в тіні, - я не знаю. Мабуть, знову через кума. Та й вообще, я люблю “не сезон”… Але в Єгипті літом живуть і отдихають такі злобні комарі, що я, будь-моя воля, судив би їх судом Гаазького трибунала без адвоката і даже без послєднього слова… Мало того, що вони страшно кусючі, так вони ще й маже невидимі, як рейтинг Добкіна. За однією з таких лічностєй я по готельному номеру ганявся з готельним тапком з 2-х ночі до 4-х утра… Але комар був мєсний, знав там усі ходи й виходи і ловко мною маніпулірував, як опитний і безстрашний безпілотнік… Зрештою мені це набридло, я вкрився одіялом з головою, і виставив тільки одну ногу. – На, кажу, - їж, сука, заслужив… Комар їв…
Готель був комфортний і дорогий. Але моє тіло і душа жаждали культурних познаній внє отеля. То я записався на бедуїнську вечеринку. На бедуїнській вечеринці, кроме мене, ще були бедуїни. І ще один вонючий і худий верблюд, одягнутий в красний ковьор. Верблюда посадили коло мене. Мабуть, для екзотіки. А може подумали, що ми разом отдихаємо… Верблюд весь час кашляв і чхав (мабуть, десь пересидів під кондиціонером) а ще намагався ласково взять мене за ухо своїми чуственними губами… А може він хотів мені розказать на ухо, шось про незаконне фінансірованіє терорізма на Бліжнєм Востокє, але сцяв мєсті бедуїнів, і тільки беззвучно шось мямлив…
Бедуїни також були одягнуті в ковьор і пили чай. Вони сиділи напроти мене і дивилися мені прямо в глаза… Я пив вино. Бедуїни дивилися на мене з поріцанієм і осуждєнієм. Навколо літали красіві великі мухи синього і красного цвєта. Вони одкушували апетітні куски фалафелю своїми цепкими лапами…
Але й цього мені було мало, то ми ще поїхали на рибалку. Замовили яхту. Лакширі, понятноє, дєло, яку ж іще… По дорозі на рибалку я запідозрив, що щось не так,коли на питання, “що це за яхта?”, потенциальний капітан відповів (він говорив на руському, бо в його жінка з Харькова): “Ето яхта тіпа “Ібн-Осман-Хатаб-огли Четвьортий”… Яхта представляла собою старе іржаве і велике судно на 200 посадочних мєст… Колись такий катір ходив з Черкас у Іркліїв по Дніпру. Він називався “Стрункий”… Хоча назвать цю посуду “струнким” можна було тільки с особой долєй цинізма… Щоб скрить свою нєсостоятєльность в отраслі лакширі- турізма, капітан приказав покласти посеред “яхти” красіву полосату дорожку і поставить вздовж бортов десь, приблизно, восімдесят стіклянних пєпєльніц. Це було дуже удобно…
Капітан достав з-за пазухи моток лєски і прив’язав до неї якусь страшну адську пласмасову хрєнь. Це був муляж кальмара. Крючка на кальмарі не було… “Когда клунєт, я вас позову”, - сказав капітан… Не клунуло. Я б сам на таку хрєнь ніколи не клунув… В общим, з усіх гаджетів рибалки нам в той день понадобився тільки штопор…
Але мене тоді більше цікавили акули, які саме на той час розплодилися навколо Шарм-ель-Шейха, як карасики у колгоспному ставку… Я спитав про ці опасні тенденції у капітана… Але капітан був опитний морський вовк, і понімав, що від напливу турістів залежить його фінансовий статус. То він мені розказав таку поучітєльну історію із жизні риб…
Панімаєш, брат, - сказав він мені. Січас я тібє всьо об’ясню… Плил бальшой карабль. Он перєвазіл авєчка. Много авєчка… Адін авєчка іздох. Что дєлать с мьортвій авєчка? – Ейо бросілі за борт. І вот, пливьот акул. Смотріт: что-то плавает свєрху бєлоє. Акул его с’єдать. Акул запомніл, что ето вкусноє… Потом акул паплил бліже к бєрєгу, к отелю. Просто так поплил, пасматрєть, он нікаго не хатєл кусать… Смотріт акул, опять что-то пливьот… О думаєт, как харашо: апять вкусний мьортвий авєчка… А ето аказалась нємєцкая турістка… Так что акул нє вінават, - закончив капітан свій лідінящий душу рассказ в стилі телеканалу “Анімал планет”…
В общим після цього ми вже нікуди не їздили, а сиділи в готелі і дивилися на риб Красного моря. На пірсі висіла лаконічна і загадочна табличка “Хлєб в труси нє класть! Катєгорічеськи”… Я сначала подумав, що це засторога проти якихсь підступних бєжєнців, що тайно кладуть хліб в труси і проносять їх своїм постраждалим родствєннікам в різні гєтто, обгорожені колючою проволокою, як ото в кіно показують… Але потом оказалось, що ця засторога касається тільки кормлєнія риб. І зовсім не із естетичних переконань. Коли я побачив, як якась велика синя риба запросто одкушує своїм страшним дзьбом половину великої каменюки і радостно її ковтає, то пойняв, що хлєб в труси дійсно краще не ложить. А ще краще і самі труси не стромлять в воду з усім їх содєржимим…
Якось так сталося, що у мене не було прямого авіабілєта… І я летів пізно увечері по якомусь страшно неудобному маршруту тіпа Шарм-Каїр-Франкфурт-Київ… В 9-ть часов утра ми з кумом залізли в басейн, щоб випить по стаканчику розового… Але стаканчиком воно обично рідко обходиться, карма така… То вилізли ми з того басейну тіки в 10-ть вечора… Не самі, понятноє дєло, а с помощью персонала і отого сложного приспособлєнія, з помощью якого в басейн опускають інвалідів першої групи…
Коли я приземлився в Каїрі на пересадку, то був такий п’яний, шо минут двадцять не міг понять, де я вообше нахожуся… В самольоті вже не було жодного пасажира, а екіпаж питався привести мене в чувства… Я пручався і казав їм “Одчепіться, суки, мені треба летіть дальше. Я додому хочу”…
До Франкфурта я вже трохи оклигав і по прильоту ззів сосіську, бублик і випив пива… Але без фанатізма, бо помнив про неприятний інцидєнт з Юрієм Віталієвичем Луценком…
Отакоє… Ну всі ці застороги касаються тіки тих, хто поїде отдихать. А хто не поїде… Ну, що ж, буває й так… Поїдете наступного року, не разстраюйтесь… Я помню, колись купив путьовку на лижі, але тут саме грянула перша Помаранчева 2004-го года… То я нікуди не поїхав, а путьовка пропала… Ну на революції було ше інтересніше чим на лижах…
В общим, це як в отому діалозі:
- Я нікуди отдихать не полечу, бо боюся літать тверезим
- Так, випий…
- А коли я вип’ю, то мені й тут заїбісь…

Дорогі друзі, єслі ви замітили, в діда появився льогкий англійський акцент - це случилося тому, шо по совету друзєй акаунт діда перебрався на американський сервер. Будем надіятись, шо тут йому буде безопаснєє, а оскаженілій руссо-ватє осуществлять проти діда тєракти стане труднєє.
В связі с существующими угрозами, дід тоже просить небайдужих громадян розуміння - у френди доступ пока буде максимально обмежений. Відкрито підписку - приєднуйтеся, будь ласка. Дід усіх вас любить і шанує, но самі понімаєте - врем'я воєнне, а ми на фронті інформаціонної війни.

Ніби, все розказав, тому заварюйте чай-кохве, а краще наливайте натуральний сік і вмощуйтеся зручненько. Приступаєм.

Традиційно начинаєм наш обзор із справи Наді Савченко - нашої бойової красуні, дідової гордості і дідової тривоги. Руська Феміда, в одній руці якої сокира, а в другій балалайка, старатєльно рядиться в тогу беспристрасності. Адвокат Фейгін учора тонко дал нам понять через твіттер, шо суд прийняв к рассмотренію заяву Наді про незаконність її арешту і ето какбе намекаєт. Дід давно каже, шо дєло Савченко - індікатор уступчивості Хуйла. Єслі Надю випустять з Мордору, значить Мордор пойдьот на попятну во всьом остальном. Вніматєльно наблюдаєм.

Пацієнт Хуйло покуда готовності к сотруднічеству з міровими дохторами не проявляє. Поведєніє руських експертів во время разшифровки бортових самописців з малазійського Боїнга свідєтєльствує, шо Хуйло собирається і дальше тянуть резіну в надєждє, шо шото случиться екстраордінарне і світ забуде про загибель пасажирів від руської ракети. Напрасні сподівання, каже дєдушка і отмічає, шо вся ота комедія з чорними ящиками і збором уламків самольота не імеєт к восстановлєнію причин трагедії ніякого отношенія. Над Денбасом уже которий місяць висять почти всі американські спутніки, які чотко фіксірують кагда Гіркін ідьот срать. І дід ні хвильки не сумнівається, шо в женской сумочке Саманти Пауер между косметічкой і салатовим блокнотом давно лежать снімкі і відєо, на яких видно момент запуска Бука, траєкторія його польота і столкновеніє ракети з Боїнгом крупним планом. О том, шо іменно Хуйлостан ответственєн за трагедію знає весь світ.

Мірові дохтора довго давали нашому миршавому пацієнту вийти з цієї історії без репутаціонних потєрь, требуя взамен прекратіть поддєржку сіпаратістов. Хуйло був пи прекрасним директором заводу по ізготовлєнію резінових іздєлій, бо резіну любить тянуть не хуже, чим його домашній пітомец Янукович. Но Янукович с резіной перестарався, как ізвесно. Хуйло, кажеться уроков нє ізвльок.

У світових дохторів терпіння тоже не безразмерне і вони накривши Хуйлостан градом санкцій, кажеться твьордо взяли курс на економічне удушеніє агресора. Тянуть резіну вони не намерені і тому, скажем объявлені наканунє секторальні санкції Євросоюза вступають в дію сьогодні, 31 липня. Аналогічно дєйствують США, Японія і другі країни. Китай зачаївся з усмішкою хижей в ожиданії дєпутації масковскіх бояр, которі будуть просити кредіти. Дід може лише представить собі условія тих китайських кредітов і желає китайським лихварям всячеських успехов.

Сім главних дохторів учора зробили совмесне заявлєніє, в котором чотко указують, шо іменно Хуйлостан ответственєн за сітуацію на востоке України. В Хуйла є ще возможность вибрать путь деескалації, но часікі тікают і врем'я не на стороні Хуйлостана. Бараку Хусейновичу видно понравилася роль крутого шеріфа, которий мочить мірового хулігана Хуйла, тому дєйствує всьо актівнєє. Харашо, шо планета в нас кругла - Хуйлу нєт покоя ні дньом, ні ночью. Вдень він узнає про свіжі санкції від ЄС, а ночью його будять, шоб сообщить про очередні сюрпризи від США. Сьогодні, як у Москві буде ніч, Барак Хусейнович прооводить з конгресменами закритий консіліум по вопросам дальнєйшого лєченія Хуйла. В Кабаєвої вже видно істєрика, бо ето ж не жизнь. Обіщав, шо буде жить, як цариця, а на самом дєлє будить щоночі, горько жалуясь на Обаму

Касатєльно позавчорашнього заявлєнія госсекретаря Керрі, которий будто би заявив, шо Київ готов прекратить АТО і начать переговори - наші журналісти явно содрали це повідомлення з руських сайтів. Бо Керрі сказав, шо мова про переговори може йти лише після відновлення Україною повного контролю за кордоном. А єслі ето случиться, то сіпаратісти самі в скором времені скукожаться. Українським журналістам дід робить строге замечаніє і наказує вчить англійську та читать первоісточніки. А не ширити паніку, распространяя кацапську пропаганду.

Мірові біржі чутко присматрюються і прислушуються до собитій вокруг Хуйлостана. Ринок нафти вже отреагірував падінням вартості на полтора процента і закрився вчора на показатєлі 106 долл. за барель. Ми помним, шо бюджет Хуйлостана свьорстан із расчота мінімальної ціни на нафту 102 долл. США, потому спокойно наблюдаєм. Но даже без риночной ціни енергетична отрасль Хуйлостана зазнає серйозних збитків. Єжелі дойде до такої вкусної вещі, як ембарго, то... Фантазірувать пока не будем, бо дід хоть і сільський, но аналітік, а не якийсь там утопіст тіпа Сірьожі Глазьєва. А кстаті - дєдушкин любімец Глазьєв чогото пріумолк. Недавно ще скакав коло Хуйла советуя йому обложить олігархов налогом у 40%, шоб спасти економіку страни. А щас мовчить і не отсвечує. Дід подозреває, шо олігархи подловили Сірьожу в тьомном углу і од душі навішали йому увесістих піздюлєй. Подєлом.

Обіжений Сірьожа витер сльози і соплі і пішов писать якуто многословну галіматью, читать яку даже в дєдушки не вистачає терпіння. В тій галіматьї Сірьжа розказує про коварних американців, від яких усі біди в світі, і шо американці все замутили в Україні і мутять по всій планеті, і шо крізіс завершиться для Росії победоносно у 2018 році, по тій причині, пише Сірьожа, шо американці бздять начинать откриту воєнну агресію, а Росія не бздить. Дєдушка вручає Глазьєву утєшітєльний приз у номінації "Дурачок нєдєлі" но напоминає небайдужим громадяням, шо іменно до таких дурачків прислушується Хуйло. Опит, правда, показує, шо всі прогнози Глазьєва імеють тенденцію збуватися з точностью до наоборот.

Потому више нос, остаємся сильними і бодрими, занімаємось спортом, держим кулаки за Надю, помагаєм Армії і читаєм Татусю Бо та Мурзікньюс.

І слєдім, шоб віздє парядок був, нахуй! А не те, шо січас.