Виктор Трегубов
8 мин. ·
О пользе укров
Признаюсь честно: мне поначалу было неприятно слышать это словечко. Любой национальный пейоратив, любое обзывательство попахивает хамством. Даже из уст любителя макарон слово "макаронник" в отношении итальянца - ну, некрасиво как-то.
А что уж взять от слова "укр", которое наши совковые друзья - как российского, так и отечественного разлива - произносят с таким выражением лица, как будто мышь лимоном закусили.
Даже хотелось бить за него в морду.
Теперь - не хочется. Надо, конечно, но не хочется. Так что если бить - то не с раздражением, а с гордостью. И вот почему
Вообще собирательных образов украинцев и сопутствующих им обзывательств в совковой голове сразу несколько. Некоторые устарели, некоторые - нет.
Взять, например, хохла. Вот сказал - и сразу понятно. Это такой Микола, веселый, но неглубокий, скачущий рядом с размеренно идущим вдумчивым русским Иваном. Это тот украинец, которого русские любят: веселый брат-дебил без амбиций, простячок с сельским колоритом, говорящий на ядреном суржике. У него еще жена есть, Галя, которую неплохо потрахивать, пока молодая и стройная, и к которой неплохо ходить в гости на вареники, когда с возрастом растолстеет. Хохлушка-хохотушка. С точки зрения совка это - правильные украинцы. Его печалит, что ими из современных украинцев никто не хочет быть.
Но их почти нет и несчастного совка окружают все более злые личности.
Например, бандеровец и его чуть более современная модификация - правосек. Тут все понятно. Он обязательно из Львова или Тернополя (хотя, как показал опыт грузинской войны, если русского журналиста заставить выдумывать бандеровцам имена, будут не ярко-галичанские Романи Стеціви и прочие Ганни-Стефанії Рудьківські, а более привычные центральноукраинские Иваны Бондаренко да Галины Тимченко). Обязательно католик (как вариант - униат). Увешан фашистской символикой, говорит только по-украински, ненавидит все русское, в свободное от кровопролития время работает гастарбайтером.
С точки зрения совка, это - худшее из воплощений украинца. Само слово "бандеровец" в его лексиконе есть ругательство, и он искренне удивляет, как человек может себя таковым называть.
Но человек может. И многие украинцы называют - как просто для того, чтобы подчеркнуть свою любовь к независимости страны, так и в силу действительного уважения к Степану Андреевичу. А иногда просто троллинга ради.
Долгое время пейоратив "бандеровец" был тем самым словом, которое украинцы-патриоты с радостью примеряли не себя. Но оно не лишено недостатков.
Во-первых, это уже анахронизм. Ну сколько можно циклиться на сороковых годах прошлого века? Ладно русские, а мы?
Во-вторых, а если человек Украину любит, но ценности интегрального национализма не разделяет? Или вообще не сторонник правых идеологий? Ну бывает же такое: бывают патриоты центристских, левоцентристских, анархистских убеждений. Или просто люди, которые Степана Бандеру героем не считают - не из-за российской пропаганды, а, например, из-за того, что ОУН-УПА с "Полесской Сечью" сделала. Раньше еще можно было сказать "я не бандеровец, я петлюровец! (вариант - махновец)", но эти слова и вовсе устарели еще при наших бабушках. А "мазепинец" и вовсе звучит, как привет из среднего палеолита.
Но вот недавно появился укр, он же укроп. Это тот самый абстрактный враг, родившийся тогда, когда даже до самых тугоумных представителей Донецкой Инородной Республики и сочувствующих им российских диванных воинов дошло, что воюют против них все-таки не исключительно "правосеки" вкупе с иностранными наемниками, но сборная солянка злобных украинских патриотов и военнослужащих. Это и правосек, и днепропетровский десантник, и вся остальная злобная рать, ополчившаяся на стрелковскую белогвардейскую хлеборезку и болотовское запойное царство. Это ребята, которые приезжают на танках на свободный Донбасс и расстреливают беременных ветеранов Беркута фосфорными бомбами в упор. Во имя Америки и еврейских олигархов уничтожают последний оплот советской чести и белогвардейского достоинства, особо тщательно охотясь за мирным населением. Короче, страшные люди.
И тут мы должны сказать: этот образ обладает массой позитивных (естественно, с нашей точки, а не с ватной, точки зрения) характеристик!
Во-первых, укр современен. Это уже большой бонус относительно предыдущих. У него в руках не коса и не машинвегер, а ПКМ, а то и вовсе снайперская винтовка от "Зброяра". Едет он не на телеге, а на БТР-е, а то и на танке. Он убивает мирное население и героических ополченцев не саблей и пистолетом, а тяжелой самоходной артиллеристской установкой и реактивным штурмовиком.
Во-вторых, укр космополитичен и не страдает местечковостью. Он может говорить по-русски, жить в Днепропетровске и носить пейсы. Он может быть татарином и армянином, христианином (пусть раскольником или католиком), мусульманином и агностиком,
В-третьих, укр не привязан к иной идеологии, кроме, собственно, верности Украине и Западу. Ни к братству народов, ни к интегральному национализму, ни к социал-демократии или анархии разлива десятых годов двадцатого века. На его знаменах может быть и "Naціональна Ідея", и архистратиг Михаил, и герб украинского ВДВ, а одет он может быть и в зеленое, и в черное, и хоть в маскхалат "Кикимора" - последние укры особенно опасны.
В-четвертых, укр от Русских Людей не бегает. Он бегает за ними. Он не прячется в лесу, а едет по нему на танке. Он стреляет не в спину, а в лицо, в яйцо и два раза в корпус. Это русский человек спасается от него стеной, маневром и другим русским человеком. В особо сложных случаях объясняя себе, что там все же наверняка пиндосские наемники, укры не могут так воевать.
А теперь скажите мне: ну разве укр не душка?
Бытие укром открывает много перспектив. Например, укру не обязательно вступать в споры. Он же по определению фашист и каратель.
- Что вы имеете против русских?!
- Бронетехнику, артиллерию, авиацию...
- У меня дядя в Горловке вступил в ополчение и будет вас, козлов, рвать!
- Хана твоему дяде.
- Да как вы можете!
- Можем.
- Вы сбили Боинг и свалили все на русских! Вы используете фосфорные бомбы против мирного населения! Вы распяли мальчика в Славянске!
- Да, подруга, мы такие. Лучше сразу уезжай в Россию. Фосфорные бомбы- это очень больно.
Согласитесь, значительно экономит время и нервы. Вы не сможете убедить человека, считающего журналистами Киселева и Шария в том, что вы не людоед. Вы не сможете внушить ему мысль перестать вас ненавидеть. Так не мешайте хотя бы вас бояться. В нужный момент можно даже причмокнуть.
Укр? Пусть будет укр.

МІРАВОЙ ЗАГОВОР
ЕПІЛОГ…
Сцена представляє собою тотальне, абсолютне, безупрєчне згарище… Куди не кинь оком, аж до самого горизонту і далі – тільки попелище… Тут ще вчора була Москва… Холодне і неприятне російське зимове сонце сідає за обрій, але його пагано видно в диму…
На случайно уцелєвшому уламку порєбріка сидить свинюка Анжела. На ній вдягнутий плащ з крокоділової кожі, очки од сонця “Рей-Бен” і наушники Beats By Dre… Вона слухає пісню групи “Лєнінград” – “Москва сгорєла вся до тла”…
З диму і туману до неї виходить утконос… В утконоса в лапах чемодан із крокоділової кожі, такої ж рацвєтки, як і у Анжели плащ… Становиться ясно, шо крокоділа вони порішили самостоятєльно. І самі ж ізготовили свої вешчі на дому в кустарних условіях…Бо раскройка плаща в Анжели, єслі чесно, просто ужасна, а на чемодан утконоса даже стидно дивиться… Ну то не важно…
В чемодані в утконоса крем для бриття носа “Nivea” і крем для бриття утки “Красная Масква”, а також опасна бритва “Золінген”… Більше в чемодані ніхуя нема…
Утконос підходить до Анжели і сідає на остаток порєбріка куском жопи (хоча я, чесно говоря, не знаю, чи є в утконосів жопа)…
Якусь хвилину мовчать…
Утконос: Ну і де ж твоя Москва? ВеДееНХа?
Анжела: Ти представляєш, - все, абсолютно все, згоріло к ібеням…
Утконос: Жалко…
Анжела: Та хулі там жалко? Слава Україні!
Утконос: Шо?
Анжела: “Героям слава!”, а не “шо” … село, блять…
Утконос: Чого ти заводишся?
Анжела: Та того, шо ти начинаєш мені надоїдать, єслі чесно… За який хрєн я тібя содіржу?
Утконос: Як це - ти содєржиш? А де ж гроші за мою австралійську хату?
Анжелла: Вкрали в аеропорту, я ж тобі казала… (Анжела явно чогось не договарює)… І вообще піди достань шось пожрать, я сутки нічого не їла… Альфонс, бля…
Утконос: Де? Де тут можна шось достать пожрать, як усе згоріло?
Анжела: Ну не знаю, може хотя би якийсь шашлик…
Утконос: Ага, … свиной…
Анжела: Заткнись…
Утконос (осторожно): В тебе ж вроді була банка тушонки…
Анжела: Тоже вкрали! Разом з дєньгами… І вообше, шо за прідіркі, я не понімаю… Іди за жратвой, бо щас получиш в рило…
Утконос: В дзьоб…
Анжела: Шо?
Утконос: В дзьоб… В мене – дзьоб, я - утконос, рило – у тебе…
Анжела: ой, нє астрі, петросян, бля, іді давай…
Утконос нехотя піднімається і уходить в димку на поіскі їди…
Анжела жде поки він ісчезне в димці, і достає із саквояжа з крокоділовой кожі банку тушонки, на якій написано: “Мельбурн. Тушонка. Порк – фрі”, маленьку фарфорову рюмочку і півбутилки “Мартіні б’янко”…
Вона наливає собі мартіні, одкриває тушонку і закурює тонку коричневу сігарєту “Море”… Потім шось згадує, лізе знову в саквояж, достає з його дна невеличку чорну маслину… Маслина вся обакатана в табаку і хлєбних крошках… Анжела здуває з маслини мусор мощним ну елегантним свинячим вздохом і кидає маслинку в рюмку з мартіні… “Плюх!”- ігріво каже Анжела сама собі…
Вона сидить, п’є мартіні, закушує тушонкою, курить длінну коричневу сігарєту і просто дивиться вдаль…
На задньому фоні ансамбль Надєжди Бабкіної громко і заразітєльно пляше під пєсні групи “Чінгісхан”… З другого боку, на горизонті, по якійсь необ’яснімій прихоті режисьора, Владімір Клічко несамовито, довго і тяжко качає прес…
Завіса…
КОНЄЦ ПЕРШОГО СЕЗОНА!

Виктор Пузанов
13 ч. · отредактировано ·
Ну что, дамы и господа, панi та панове, надо написать по такому поводу. Я постараюсь тихо и нейтрально, не выказывая особой радости и не злорадствуя, чтоб не задеть чувств друзей-россиян.
Начиная примерно с 10го марта, я всё писал и писал о наблюдаемом оптимистичном.
О том, что во время Майдана, видя реакцию на него нашего "дорогого соседа", разведка одной замечательной страны, взяв в союзники много кого, решила воспользоваться подвернувшейся возможностью, и раз и навсегда покончить с империей.
О том, как эти большие ребята подталкивали ВВХ в мышеловку - обещаниями через десятые руки, что его "простят"; рассказами о "своей" слабости и бесхребетности; о его величии. О том, что если он заручится поддержкой большинства своего населения, то сможет делать вроде как что угодно (врубай, врубай свою пропагандистскую машину на полную катушку!!). И как он лез в эту мышеловку всё глубже и глубже.
Я чуть не каждый день собирал свидетельства происходящего, и перечислял их в постах.
О том, как Меркель, которую сначала на банкет не звали, замолчала аж на целых 4 дня, когда до неё донесли информацию - время донести настало. Она расстроилась, потому что баба она умная, и поняла, что и ей деваться в итоге будет некуда, дружба дружбой а мировой порядок прежде всего.
Рассказывал о том, как движутся переговоры с Ираном о снятии санкций. О том, как спешно достраиваются терминалы для приёма Штатовского газа в Европе. О том, что нас, Украину, очень и очень оберегают; в план входит так же и то, что нас, страну, надо оставить в живых, с минимальными жертвами. Как нам советуют, как поступать, что делать в критических ситуациях. Удерживают от резких движений. Ибо порядок должен быть, игра серьёзная.
Как же всё-таки хорошо уметь игнорировать ежедневные крики о том, что нас "слили", о том, что "всё пропало", просто наблюдая за тем, что происходит на макро уровне.
Ну и вот, сегодняшний день наступил. Череда случайностей (и трагичных и счастливых), вкупе с умной игрой, вкупе с и̶д̶и̶о̶т̶и̶з̶м̶о̶м̶ "мелковатостью" гражданина подполковника привела нас к тому, что мы имеем.
- АТО победоносно.
- Мы возрождаемся как Страна. Реформы никуда не денутся - они будут, они не могут не быть.
- Секторальные санкции почти полностью включены.
- ВВХ не может сделать ни шагу - ни туда ни сюда. Ни шагу ни в одну сторону, кроме одной - в сторону самоубийства своей империи.
Вы думаете, это всё? Нееет....
Что будет дальше:
- Если в течение максимум месяца ВВХ не одумается, а будет продолжать мутить у нас воду, то будет четвертый уровень санкций - с полным запретом на покупку у него нефти, газа и цветных металлов. Как раз к началу осени будет подготовлено абсолютно всё для их замещения.
- Если он вдруг одумается (а, напомню, тут много писали, что он отступать не умеет), то его сожрут накрученные им "патриоты" изнутри.
- Максимум в течение полугода мыльный пузырь его "экономики" лопнет, да с таким грохотом и брызгами, что мало не покажется никому.
- Империя развалится. Сначала Кавказ, которому он перестанет платить дань - просто не из чего будет. Потом Курилы. Потом, думаю, Крым, в котором уже к Новому Году станет очень голодно. Ни сезона, ни дотаций - тоже будет не из чего. Потом - не знаю в каком порядке, но всё быстрее и быстрее будут откалываться куски.
- Думаю, уже через год мы будем жить совсем в другом мире.
Что нам делать:
Уворачиваться от осколков. Работать. Забыть о криках типа "всё пропало". Следить за реформами, осознанно участвовать в выборах, верить тем, кого выберем. Помогать им.
В конце концов, окурки выбрасывать только в урны, и никак иначе.
Знаете....
От развала империи сладко не будет никому.
Но я что. Я пожил. Могу и перетерпеть, лишиться чего-то, сильное дело.
Мне главное, что мои внуки будут жить мирно и счастливо.
А к этому всё идёт.
Всем доброй ночи

Надворі літня спека, в международній політиці тоже жарко і про лєтні отпуска всі забули. Дєдушка сподівається, що всі його читачі здорові, бодрі і готові читать черговий випуск сільської аналітики. Ітак, приступим.
По ділу Наді Савченко з вартих уваги новостєй обращає на себе вніманіє лише видворення з Хуйлостану нашого журналіста Жені Агранова, котрий рівно опівночі і з криком «Слава Україні!» пересьок нарешті державний кордон. Рішення про видворення було прийняте ще 18 липня, но шото там тянули. Нє ісключено, шо Агранова склоняли к сотруднічеству, но були послані ним нахуй, тому на нього обідилися: оштрафували на 2 тисячі рублів с формуліровкой «нєзаконная трудовая дєятєльность на тєрріторії РФ». Дєдушка інтересуєцця, чи є ще в Україні якіто сотруднікі хуйло-пропаганден-машін? Їх нада ізловіть, поштрафувать і викинуть к хуям. Сіметрія і паритетность – азбука международних отношеній.
Про залпи санкціонних орудій, які луплять прямой наводкой по Хуйлостану, дід вже писав і тому в деталі вдаваться не буде. Дєдушка нє лішон чувства прекрасного і тому його естетічеський вкус радує творчеський подход і сінхронность дєйствій мірових держав від США, до ЄС і аж до Японії. С удовлєтворенієм можна відмітити і сольні виступлєнія окремих держав, які радують небайдужих глядачів снайперською точністю в новій спортивно-прикладной дисціпліні «В’єби Хуйло побольнєє».
Обобщая дєдушка обращає вніманіє, шо санкції б’ють в основному по таким чувствітєльним сферам, як фінанси і кредитування, енергетичний сектор, оборонна промишлєнность і новейші технології. На технологіях дєдушка хотів би акцентірувать особе вніманіє, ібо ета сфера чревата для Хуйлостана самими далєкоідущімі послєдствіями. Дєло в том, шо до санкцій присоєдинилися всі держави, які ідуть в авангарді технологічеської революції. Вони діляться технологіями скупо, ретельно їх дозуючи. Хуйлостан в результаті санкцій оказується в ізоляції і випадає з глобального научного процеса і як би Хуйло не гоношився, сравнювать Сколково із Кремнієвою долиною всьо равно, шо порівнювати мікрокалькулятор з планшетом.
Хуйло в присущій йому самоуверенній манері провів на днях совещаніє по вопросам імпортозамещенія в оборонной сфере, де с льогкостью небивалою заявив, шо нікакіх проблєм нєт, самі всьо прідумаєм і ізобретьом. Флаг тобі у сраку, каже дєдушка, і напоминає, шо современна наука шагнула дуже далеко. І даже єсли всіх кацапських учоних загнать у сталінські шараги, конкурірувати з глобальним науковим процесом вони нікак не зможуть.
Іногда, для болєє полного поніманія ситуації, полєзно отвлєчся від сіюмінутних собитій і поднявшись на висоту Лаврськой колокольні посмотреть на сітуацію ширє. Шо ми відім? Ми відім об’єдіньонний консолідіруваний цивілізований світ, який згуртувався для вгамування сєльського недоумка Хуйла. Ми также відім Хуйла, которий не подає прізнаков вменяємості і готовності к конструктивному сотруднічеству. Но ето на перший взгляд і дєдушка би рекомендував придивиться до дєйствій і риторики Хуйла уважніше.
Можна канєшно пояснити його дії психічною неадекватністю. Но даже самі отпеті маньяки руководяться опредєльнной логікой. Попитаємся смоделірувать подальші дєйствія Хуйла ісходя із його міроощущенія. Багато років Хуйлу всьо сходило з рук. Які б авантюри він не предпрінімав, від беспредєла з ЮКОСОМ, до агресії проти Грузії. Останні роки були для Хуйла особо успешними – за шоб не брався, всьо в нього получалося заєбісь. А на фоні високих цен на нєфть і газ бабла на соціалку тоже хватало, так шо і рейтінги тоже були в Хуйла високі. На международной аренє Хуйло був в авторитеті – ще недавно його даже на Западі називали самим вліятєльним чуваком планєти. Сочинська олімпіада прошла болєє, чем успешно – даже зборна Росії посіла перше місце в командном зачотє. Впереді в Хуйла були довгі роки щасливого правлєнія, з такими радосними собитіями, як Чемпіонат міра по футболу у 2018 году. Всьо, шо Хуйлу не вистачало – написання єдіного учебніка по історії, в якому сам Хуйло становився би в ряд з самими успешними по мнєнію кацапської історіографії правітєлями: від Івана Грозного, Петра першого, Єкатєріни другої і аж до Сталіна. С етой целью Хуйло даже приступив до написання такого учебніка, доручивши його составлєніє групе лізоблюдських учоних, надсмотрщиком над якими поставив спікера Госдури РФ Наришкіна.
І тут, блядь, случився Майдан, которий Хуйлом однозначно був воспрінят, як козні американців, які нізко завідують успехам Хуйла. І началась в Хуйла череда неудач, пройобов і епічеських пораженій. Всі вони зв’язані з Україною, яка превратилася для Хуйла в самий ужасний ночний кошмар. Победа сборной Росії на чемпіонаті міра з хокея стала послєднім успехом Хуйлостана, яким весь запас фарта і удачлівості в Хуйла оказався ісчерпан. Началась чорна полоса, яка дедалі стає ще чорнішою. Но шо інтєресно, всьо, шо би не проісходіло, Хуйлом воспринімається однозначно, як результат дєйствій американських спецслужб. Трагедія з Боїнгом і решеніє Третєйського суда в Гаазі, який сказав шо Хуйло висить на 50 мільярдів баксів, наш пацієнт воспринімає, як собитія одної п’єси, срежісіровані в одному драмгуртку.
Послє історії з Боїнгом, Меркель, по наущенію Обами і других лідєров, которим впадлу говорити з Хуйлом, донесла до миршавого условія дальнєйшей ігри: Запад дає Хуйлу возможность отвести від себе обвінєнія в загибелі пасажирів. Но взамен Хуйло сліває сіпаратістов і не мішає Україні провести санацію колорадов. По всім признакам, Хуйло условія почув і начав тянуть резіну. С одной сторони він устами клоуна Чуркіна продємонстрірував конструктівность при прийнятті рішення СБ ООН, з другої продолжає оказувать помощ сіпаратістам. Хотя, кажеться, Буки вже не поставляються – од гріха подальше. Запад ету ігру ясно бачить і дуже нєдоволєн – американці щоразу яснєє намекають на лічну прічасность Хуйла к гібелі Боїнга, шо визиває в останнього очередні приступи ярості. То єсть, на сьогоднішній день ми імеєм сітуацію, яка дедалі більше заходить в тупік: ні Хуйло, ні по великому рахунку Запад, не знають, шо предпрінять в бліжайшей перспектіве. Стратєгічеська ініціатіва полностью на стороні Запада, на тактічеськи Хуйло ще може ой як попсувати всім кров.
Какови стратєгічеські целі Хуйла в етой войнє і какови його возможні дєйствія? Цель Хуйла, як щитають сільські аналітіки, в тому, шоб вийти на прямий діалог з Бараком Хусейновичом з максимально сильніших переговорних позицій. Предмет торга – договорьонності о сферах вліянія, включая преждє всєго Україну. Судя по ходу собитій, зіс мішн імпосібл. Обама в часності і Запад вцелом не намерені іти Хуйлу на серйозні уступки, бо расклад сил дозволяє дожимать Хуйла на всех фронтах, та і Хуйло сам уже так достав мірове сообщество, шо упиздити його побольнєє стало дєлом честі і совісті прогресивного людства. В то же врем’я Запад совершенно не готов і не намерен доводити діло до откритої войни, яка в случаї Хуйлостана вполнє може перерости в тєрмоядєрну катастрофу.
Возможна лі в даній ситуації капітуляція Хуйла перед напором мірового сообщества? Да, дєдушка щитає, шо возможна. Хуйло вполнє способен отступить, бо міф про його нєуступчивость і победоносность всєго ліш міф. Історія знає немало прикладів, коли Хуйло йшов на попятну, обеспечивши, однак, собі імідж победітєля. Бо ето условіє його виживанія – кацапи не прощають своїм царям пораженій.
Набагато болєє образовані і ізвесні аналітіки, чим дєдушка, обсмоктують січас результати послєдніх соцопросов Левада-Центра, які свідєтєльствують про существенне падєніє гіпотетичної поддєржки Хуйла в случаї вооружонной інтервенції в Україну, а также перві признаки похмілля після дози «Кримнаш». Паралельно, указані аналітіки обращають вніманіє на статтю у вчорашньому «Комерсанті» нєкоєго Колєснікова, в котором останній допускає, шо в случаї єслі международна комісія докаже, шо Боїнг збили сіпаратісти, Хуйло відречеться від убійц, обагривших свої руки дєтской кров’ю. Такі размишлєнія аналітіков нє лішени смисла, особенно єслі учесть, шо Андрюша Колєсніков вже полтора дєсятка років остається любимим комнатним журналістом Хуйла і неоднократно був замечен у висказуваннях мислєй самого Хуйла, кагда той хоче прозондірувать общественне мнєніє. В общем, як указується, всьо завісіт від того, шо дасть ісслєдованія чорних ящіков, які вроді мають оприлюднити завтра. Ждьом.
Одновременно дід не зводить свій строгий взор з лідєров сіпаратістов, де замечені симптоматичні трепиханія. Із зони АТО щез Безлєр, про якого Белковський учора сказав, шото тіпа, шо єврейські воєнні преступніки всігда лучше понімають кагда нада свалівать, чим просто воєнні преступніки. С другої сторони порадував читающу публіку і Гіркін-Стрелок, которий позавчора іздав епічний приказ по своїм войскам, де запрещає употреблєніє «бранного мата». Дід думає, шо і сам Гіркін понімає невиполнімость такого приказа, бо запретить солдатам на войні матюкатися, всьо одно, шо заборонити їм дихати. Отсюда дєдушка робить висновок, шо ролєвік-любітєль Гіркін адресував етот приказ не войскам, а історикам будущого, для созданія міфа про високодуховне православне воїнство Новоросії. Подобні пафосні прикази обично іздаються перед бесславним пораженієм, прібліженіє которого тірорист Гіркін відімо тоже жопой чує.
Втішні новини поступають з сектора Газа, де победоносна ізраїльська воєнщина пиздить палєстінських зомбі творчеськи і со вкусом. Лідєри зомбі начали верещать про прекращеніє огня, но ізраїльське АТО продолжається – кубло тірарістов має бути зруйноване. Ізраїльська воєнщина правильно все робить, щитає дєдушка і с удовлєтворенієм отмічає, шо українська воєнщина также може похвалиться воєнними успехами.
Дії української Армії все більше приобретають осмислєнность і признаки оперативного іскуства, солдати воювати навчилися, вкус победи знають. І це ще один важливий фактор, який зменшує вероятность вторгнення хуйлостанських войск. Воювати із обстріляною і загартованою в боях армією очень непросто, а з кожним днем боєздатність нашого війська зростає. Шо би при цьому не верещали наші діванні панікйори та істєрічки. Дід знає, про шо каже, бо жизнь прожив, та і недавно бачив нашу Армію в бойовій обстановці.
Потому зберігаємо твердість духу, держим кулаки за Надю, помагаєм Армії, до панікйоров та істєрічок приміняєм ломотерапію і щодня читаєм Татусю Бо і Мурзікньюс.
І помнимо, шо кожен із нас на свойом посту відповідає за те, шоб парядок був, нахуй!
А не те, шо січас.

МІРАВОЙ ЗАГОВОР
Дєйствіє восьме…
Потихеньку-помаленьку, але слухи про трагічеську загибель Хуйла таки достігають Росії. Там починається всенародне лікованіє, покаяініє і самобічєваніє. Потім все це переходить в повальну похабну п’янку, общу колективну всенаціональну драку і, зрештою в руський бунт. Бессмислєнний і безпощадний. Причому він настільки безпощадний і настільки бессмислєнний, шо даже китайці бояться туда йти і роблять привал по путі експансіонізма…
…Ящо в цей момент глянуть на Москву з висоти птічьєго помьота, то можна, напрімєр побачить, як коло башні “Астанкіно” Хрюша і Гаркуша писдять ногами Дмітрія Кісільова за долгіє годи вранья і надругатєльств… А трохи далі Равшан і Джамшут возять у клітці Кобзона без парика і б’ють його батогами… Зрештою йому вдається вирваться і він совершає на колінах акт покаянія – пользьот на прощу до Києво-Печерської лаври. По дорозі він питається давать концерти і співать пісню “Тєнь побєди”. Але його ніхто не слухає і нічого не платить. В общим йому так і не удається доповзти до лаври, бо за кілька метрів до целі, на площі Слави у Києві, він падає ізмождьонний і умирає од скарлатіни…
Необратімі ізмінєнія проісходять і у всьому остальному мірі. І якщо підняться више, десь аж у трахосферу, то можна наблюдать картіну, як на задворках Чорноморської цивілізації Україна підходить до Криму вплотную і, оглянувшись по сторонам, наносить йому короткий, сильний і незамітний для постороннього глаза удар в бок…
-От тобі “славянскоє братство”, от тобі “духовние скрєпи”, от тобі черноморський флот, от тобі бєс в ребро…
Крим за все врем’я екзекуції не іздає ні звука. Со сторони може показатья, що це почтітєльний син разговаріває с отцом. Тільки син слішком оживльонно трясе головою…
А тепер – пшол вон отсюда!, - говорить Україна полуострову… (Ну потом вона все таки пробачає, і приймає до себе назад блудного і непутьового сина)…
Трохи згодом все болєє-менєє устаканюється. В Росії проісходять демократичні вибори верховного шамана, на яких безапіляціонно і в першому турі побіждає дух Єлєни Блаватської, який набирає 146 процентів голосів…
Проводяться серйозні реформи. Знову разрішені каблуки, кружевні труси і кеди… Але тепер можна носить тільки кружевні труси, кеди і каблуки. А все остальне – нельзя… Причому каблуки можна носить тільки отдєльно - без сапогов, і без трусов… Также в Росії полностью упраздньон алкоголь… Це послєдствія 386-го етапу мєждународних санкцій… Кацапи ходять по просторах своєй нєоб’ятной родіни в кружевних трусах і в кедах, самі отпєті – тільки на каблуках… Вони прив’язують їх мотузками до ніг, як ото коньки “Снєгирі” до валянків в совєцькі времєна… Всі кацапи - тверезі і злі і винуваті…
Однак, неумолімих законов історії – не остановіть… На День святого Миколая (який тепер переіменований на святого Мао Цзедуна) в Москву вступають китайські войска…
Нова сцена…
Красная плошчадь… Йде перший робкий сніг… Бравою походкою до Кремльовської стіни підходить Брюс Віліс… Це наш старий знакомий: полковнік подводной развєдки з Волині…
Ми й досі не знаємо як його звать. Ні імені, ні хвамилії… Він продовжує свою опасну секретну місію… Причому місія ця, сука бля, наскіки страшна й сєкрєтна, що й сам полковнік боїться згадувать як його звать на самом дєлє…
В Москву він прибув інкогніто… По фальшивому паспорту Казанського ханства під іменєм Інні Пух… Він представляється, як комівояжор із Шанхая, шо приїхав ізучать риночний спрос на новєйше ізобрітєніє – протівозачаточні таблєтки для самцов тутового шелкопряда…
Полковнік задумчиво дивиться на Кремльовську стєну і в голові у нього грає музика з фільма “Сімнадцять мгновєній весни”: Не думай а сікундах свисока… Потом він згадує, шо це не патріотично, і, подумки, переходить на “Лєнта за лєнтою”… А также (в целях конспірації) – на китайську народну пісню “Ой у полі журавель, насіяла конопель”…
Также полковнік згадує, шо він і як Штірліц двадцять лєт не бачив свою жену… Але потом думає: і слава богу, пашла она нахуй…
В Москві проблєми з продовольствієм. Полковнік голодний… Він двигається вдоль торгових рядов, що розположились вдоль Крємльовськой стіни… По дорозі він замічає, як бояриню Морозову отправляють в ссилку на санях за прівєрженность к старовєрству (це такий якоби сдвіг во врємені; видумка режисьора… З якою целью? – не понятно…)…
Полковнік підходить до кіоска, де старий китаєць Вонг продає єду… Він заказує собі миску шаурми з соснових іголок і морожино з жовтого снігу з естрактом стевії дікорастущєй… Старий китаєць Вонг проворно ріже соснові іголки тонкими полосками і опускає в спеціальну сковородку вок, де вони апетітно шкварчать в разогрєтому до бєлого калєнія барсучому смальці…
Внізапно попід Кремлівською стіною стрємітєльной тєнью проноситься утконос з чемоданом в крєпких мускулистих лапах… -Їдріть твою мать! А це шо за хрєнь така? – встигає подумать полковнік. Од неожиданності він оступається і нечаянно перевертає спіртовку старого китайця Вонга…
Починається хаотичний і неконтроліруємий пожар… Потом, пізніше старожили будуть розказувать, шо по сравнєнію з цим пожаром, - пожар за Напалєона – це дєцкій лєпєт…
Сначала загорається Спаська башня, потом Мавзолєй, потом собор Васілія Блаженного… Потом загорається вообще все… Потом (тоже пізніше), виясниться, що і собор Блаженного і Кремль і Мавзолєй, - все це на самом дєлє – із дерева, ловко замаскіроване под камєнь архітєктором Растрєллі…
З считані часи згорає вся Москва к ібеням, вообще полностью і безповоротно…
Дуже невиносімо багато жертв… Але полковнік устигає витягти живим із ужасающего пламєні кота Василя, з попередньої п’єси… Василь приїхав з України на поїзді “Красная стрєла” в статусі обичного туріста шоб подивиться на Царь-колокол і Царь-пушку… (колокол і пушка, кстаті, тоже оказались із дерева, і тоже к ібеням згорають)… Не згорає тіки вєчний огонь коло Кремльовської стіни (бо я не знаю, як огньом унічтожить огонь з хімічеської точки зренія)
Полковнік забирає Василя з собою в Шанхай і отдає його на обученіє в сєкрєтну школу “Усатий нінзя”… Там готовлять безжалосних і неотвратімих котів-убійц… В школі йому дають сікрєтне ім’я “Мяучар” (тіпа, як яничар, тіки – кіт)… Сначала Василя сослуживці опрідільонне врем’я сильно писдять за врождьонну лєнь та обжорство. Але потом він починає серйозно заніматься, накачує собі на животі кубіки преса і стає сержантом…
А тєм времєнєм - в Берліні…
Коло Бранденбурзьких ворот гуляє мальчик, вдягнутий в красіву коричневу цигейкову шубу і підперезаний таким же красівим красним кушаком; на голові у нього шапка з кокардою желізнодорожних войск вермахта… В руках у мальчика совок, відьорко і резинова снігова баба… Мальчика звать Діма Мєдвєдєв… Внізапно з тіні сада до мальчика підходить якесь опудало в длінному темному балахоні…
-Мальчик, хочеш канхвету “Білочка”? - питає опудало…
-Кто ж єйо нє хочєт, - відповідає Діма Мєдвєдєв… І ясно, шо це просто пароль…
Мєдлєнно, невиносімо мєдлєнно опудало приспускає капішон… У зрітєля кров стине в жилах… У опудала видовжене ліцо, два величезних зелених глаза, отсутствіє шерстяного покрова на ліце і дві хрящовидних антени замість вушей, що заканчуються кісточками… Це – неземне существо, воно прилетіло з далекого холодного і непонятного космоса…
Конєц восьмого дєйствія…